ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Міжнародні фінанси

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Міжнародні фінанси

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Факторинг поділяють на окремі види за певними ознаками:
1. за видами здійснення операцій: - конвенційний (широкий) ф — універсальна система фінансового обслугов, яка включає БО, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та ін.;
-конфіденційний (обмежений) ф — обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передання права на отримання грошей та ін.;
2. залежно від кількості факторів операції: • прямий факторинг — в операції бере участь лише один;
• фактор — з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав ф угоду;
• опосередкований ф — в операції беруть участь два фактори: 1) з експорту в країні експортера; 2) з імпорту в країні імпортера;
3. за ступенем інформованості дебітора: • розкритий ф — операція, в якій дебітор повідомляється про ф угоду;
• нерозкритий ф — операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжний дебітор не повідомляється про неї.

102. Форфейтинг.
Форфейтинг – це купівля спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівку без права регресу на експортера (без права повернення експортеру) середньострокових векселів та інших боргових і платіжних документів що виникли під час поставки товарів за умови надання експортером достатнього забезпечення. По суті форфейтингова операція являє собою купівлю експортних вимог форфейтером з виключенням права регресу на експортера (форфетиста) у випадку несплати.
Форфейтером може бути як банк, так і спеціалізована фінансова компанія.
Сутність форфейтингової операції полягає в тому, що імпортер надає експортерові простий вексель з гарантією банку, а експортер продає його форфейтинговому банку з певною знижкою, яка в основному базується на домінуючій на даний час процентній ставці; форфейтер в свою чергу бере на себе всі політичні та комерційні ризики. Отже, форфейтер надає фінансове забезпечення для закордонних покупців, негайно розраховуючись із продавцем (експортером), але без права обороту.
Форфейтинг застосовується з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, а також з метою надходження готівки експортеру, що надав кредит своєму покупцеві.
Переваги, що дає форфетування експортеру:
• поліпшпозиції експортера з ліквідності, тому що фірма негайно отримує готівку;
• експортер звільняється від валютних, кредитних і % ризиків;
• зменш довгострок вимоги у балансі фірми, що сприяє зростанню її кредитоспром;
• знімається необхідність контролю за погашкредиту і роботи з інкасації платежів;
• форфетинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту чи на інший кредит, що надається банком.
Недоліки форфетингу:
*Висока вартість: ставка з форфетування значно вища звичайних ставок за кредитами, тому що форфетер бере на себе ризики. Витрати з форфетингу складаються з:
• витрат на отримання банк гарантії чи авалю за векселем;
• ризикової премії за політ ризик;
• витрат на мобілізацію грош коштів, що залежать від ставок % на євроринку;
• управлінських витрат;
• комісії форфетера, що становить різницю в часі між укладанням угоди і наданням документів.

103. Міжнародний лізинг.
Лізинг – це комплекс майнових та економічних відносин з приводу придбання у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату. По суті лізингова операція являє собою довгострокову оренду матеріальних цінностей, що надає лізингодавець орендатору з метою їх подальшого виробничого використання, при чому право власності на них зберігається за лізингодавцем до кінця строку угоди. Об’єктом лізингу є будь-яка форма матеріальних цінностей, що не зникає у виробничому циклі, а також земельні ділянки та інші природні цінності. За об’єктом розрізняють лізинг рухомого та нерухомого майна.
Суб’єктами лізингової операції є лізингодавець (власник майна) – спеціально купує майно для здавання його в оренду; лізингоотримувач (користувач майна) – отримує майно в тимчасове користування; продавець (виробник) майна – продає об’єкт лізингу; інвестор – бере участь у фінансуванні лізингової угоди в разі її високої вартості.
Період лізингу – це термін лізингової угоди. На нього впливають такі фактори: а) строк служби устаткування; б) період амортизації устаткування; в) динаміка інфляційних процесів; г) час за який може з’явитись дешевий аналог устаткування; д) стан ринку позичкових капіталів.
Види: 1.Прямий МЛ - угода, де всі операції здійснюються між комерц орг-ми з правом юр особи з двох різних країн. Переваги цього виду: • лізингодавець має можливість одержати експ кредит у своїй країні і тим самим розширити ринок збуту власних товарів і послуг; • орендатор забезпечує повне фінанс використ сучасних машин, устаткув і прискорене тех переоснащення вир-ва. 2. Експортна ліз операція —в якій лізингодавець купує предмет оренди в нац фірми і надає в найм іноземному лізингоодержувачу 3. Імпортна ліз операція —в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноз фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу 4.Транзитний (непрямий) міжнар ліз —в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткув в іншій країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні .
Переваги міжнар ліз:
для лізингодавця:
• інвестув у формі обладн порівняно з грош кред зниж ризик непов коштів, тому що зберіг право власності за лізингод; • існув амортиз та податк пільг для лізингод, якими він може поділ з лізингоод шлях зменш ліз плат;
для лізингоодержувача:
•лізинг передб 100%е фінансув і не потребує нег початку платежів, які відбува не одноч, а частково;• для ноьог зменш ризик мор і фіз зносу і старіння обладн, тому що майно не придбав у власність, а береться у тимч корист; •лізингові платежі віднос на витрати вир-тва та обігу лізингоод і, відповідно, зниж оподатк прибут;• лізинг дає змогу збільш вир-во без накопич капіталу; • обслугов і ремонт майна здійсн власником; • дає змогу орендатору використ найсуч обладн; • термін лізингу може бути значно більшим за термін міжнар кредиту;• подат пільги;
для всіх учасників міжн лізингу:
• лізинговий контракт може включати додаткові послуги з обслугов обладнання;
• лізингова угода є більш гнучкою порівняно з позичков, оскільки дає змогу обом сторонам застосувати зручну схему виплат; • виробник обладн отримує додат можл для збуту своєї продукції і негайний платіж;
• з погляду госп діяльн лізинг служить засобом реаліз продукції, розв вир-ва, упровадж наук-тех прогр, створ нових роб місць.
Недоліки
І.На лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання й отримання лізингових платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі чи банк кредиту.
2. Лізингоотр не є власн своїх основних коштів і тому не може передати їх як заставу у разі необхідності банк позики, що знижує його шанси щодо отрим такої позики на вигідних умовах.
3. Порівняно з продажем обладн в кредит для лізингу хар більший ризик, який полягає в тому, що лізингод зазвичай не може обмеж прийняття лізингоодерж додат боргових зобов'яз і у випадку банкрутства останнього не в змозі вимагати своє майно. 4. Лізинг може бути дорожчим за кредит. Переваг лізинг має більше, ніж недоліків.

104. Синдик кредит та процес синдикації. Методи зниж ризиків при наданні синд кредитів.
Синдикований кредит-кредит, що надають між нар консорціуми, обсяг яких сягають декількох млрд. Дол. І надаються на 3-5-10рр. Надфється переважно як євро кредит.
Форми: 1)класична2) З обмовкою про валютний опціон-позич-ку надається право вибору валюти погаш боргу.
Види:поновлювальні і з фіксованим строком
Вартість СК складає: комісійні. % ставки по кредитуванню, податки, банк ставкою
Види комісійних у СК:
1-за управління, 2-за участь банків, 3-за зобов’язання позич-ка погасити кредит і встановл терміну погаш.4-за обслуг кредитів, 5-за перегов, 6-агентс комісія,7-резервув коштів. Сукупна комісія =0,5-1,25% ном.суми кредиту.
Синдикація в свою чергу – це об’єднання групи банків з метою кредитування одного позичальника, при якому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частку наданого кредиту. Усі євро кредити набувають синдикованої форми – саме так вони реєструються та аналізуються деякими міжнародними організаціями.
Об’єднання банків в синдикати для надання кредиту має такі цілі: 1) можливість зібрати великі фонди; 2) прагнення розподілити ризики між учасниками об’єднання; 3) розширення кола учасників через збільшення кількості банків з різних країн.
Головний банк – це банк (може бути кілька банків), що обирається майбутнім позичальником з метою підготовки синдикованого кредитування, які він має намір здійснити. Саме головний банк визначає найважливіші параметри позики: розмір кредиту; термі кредиту; валюту кредиту; процентну ставку; комісійні, а також основні правові засади. Після завершення збору фондів, головний банк починає відігравати агента для інших учасників синдикованого кредиту, тому він несе відповідальність як перед позичальником, так і перед своїми партнерами.
Ризик при наданні навіть синдикованого кредиту завжди існує, він лише розподіляється між його учасниками. Існує ризик неплатоспроможності позичальника – комерційний ризик, та правовий ризик – ризик суверенітету.
З 80-х років ХХ ст. обсяги синдикованих кредитів почали стрімко зростати і в середині 90-х років перевищили за обсягами традиційні міжнародні кредити.

105. Золото і його роль у міжнародній валютній системі. Значення золота у валютній сфері.
Історично золото та срібло виконували функцію світових грошей. Паризька валютна система закріпила цю роль тільки за золотом. Але після Другої світової війни, коли зріс валютно-економічний потенціал США, розгорнулася боротьба за панування долара над золотом. 15 серпня 1971 р. США наклали „золоте ембарго” на розмін доларів, у 1976 році офіційно почався процес демонетизації золота згідно Кінгстонської угоди, ратифікований у 1978 р. Отже, золото вийшло з грошового і валютного обігу і осіло в скарбах. На сьогодні операції з ним відбуваються на особливих ринках. Але питання щодо їх ролі як грошей залишається спірним.
Основні зміни ролі золота: 1) Золото перестало прямо обмінюватися на товари та послуги, перестали встановлюватися золоті ціни – кредитні гроші посунули золото. На сьогодні золото виступає нерозмінними кредитними грошима і зосереджене на ринках їх фактичного обміну.
2) Через те, що золото не може автоматично переходити із скарбів в обіг і навпаки, скарби перестали виконувати роль стихійного регулятора грошового обігу. На сьогодні капітал вкладається в золото з метою збереження своєї реальної цінності в умовах інфляції і валютної кризи. Обсяг офіційних золотих запасів, зосереджений в центральних банках, відображає валютно-фінансові позиції країни і є одним із показників її платоспроможності.
3) Зміна функції золота як світових грошей – на сьогодні відпала необхідність його прямого використання при міжнародних розрахунках.
Роль золота у міжнародних розрахунках: 1) держави підтримують золоті резерви на випадок політичних, економічних або воєнних ускладнень; 2) Держави періодично продають частину золота для поповнення валютних резервів і проплати зовнішніх боргів або покриття дефіциту; 3) ЄВС основана на частковому використанні золота в операціях між центральними банками.

106. Ринки золота: поняття, класифікація, особливості функціонування.
Ринки золота – це спеціальні центри торгівлі золотом, на яких відбувається їх регулярна купівля і продаж за ринковими цінами з метою приватної тезаврації, страхування ризику, інвестицій, спекуляції, придбання валюти для міжнародних розрахунків або для промислово-побутового споживання.
Фактично ринок золота є консорціумом з кількох банків, уповноважених здійснювати угоди із золотом. Вони виконують посередницькі операції між покупцями і продавцями золота і концентрують їхні заяви, порівнюють їх і фіксують середній ринковий рівень ціни за взаємною домовленістю. Також певні фірми здійснюють очищення золота, виготовлення зливків та їх збереження. Класифікація ринків золота: 1) за типом організації – біржовий і не біржовий ринки; 2) за формами товару обертання – зливки різної ваги і проб, монети різних випусків;
3) за ступенем легальності – легальні й чорні ринки. 4. Залежно від режиму, який надає держава, на світові ринки (Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.); внутрішні вільні (Париж, Мідан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро); місцеві контрольовані ,чорні ринки (Бомбей та ін.).
Джерелом пропозиції золота на ринку є: 1) новий видобуток золота – до 2500 т на рік (до 80 % пропозиції); 2) державні резерви золота; 3) приватні резерви золота; 4) продаж золота інвесторів; 5) продаж золота тезавраторів; 6) продаж золота спекулянтами; 7) контрабанда. Джерелом попиту є: 1)купівля золота центральними банками для поповнення золотих запасів; 2) приватна тезаврація; 3) інвестиції; 4) ювелірна промисловість; 5) промислово-побутове споживання та радіоелектроніка тощо. На сьогодні у світі функціонує понад 50 ринків золота, провідними місцями яких є Лондон та Цюріх. Взагалі великими утримувачами золота є США, ФРН, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди.

107. Операції з золотом. Золоті аукціони.
Спекулятивна операція - це короткострок угода по одерж прибутку у виді різниці в цінах (курсах) покупки і продажу , різниці у відсотках .
ЦБ іноземних держав зацікавлені більше в операціях своп, ніж у представленні свого золота в позику СВОП - ( swap-обмін) із золотом являє собою операцію по одночасній покупці і продажу визначеної кількості золота за умови розрахунків по них на різні дати за різними цінами : за ціною спот і форвардній ціні. Своп із золотом означає підписання двох окремих контрактів по обміну золота -грошей в один і той самий час.
Біржові оперції
На золотих біржах торгують не самим металом у фіз виді , а титулами власності на нього у формі контрактів, котрі визначають права й обов'язки продавців і покупців визначеної стандартної кількості золота (100 унцій, 1 кг). Ф'ючерсний контракт являє собою безумовне зобов'язання поставити дану кількість золота до обумовленого терміну за ціною, погодженої в момент угоди . Опціоний контракт дає власникові право в будь-який час дії контракту купити або продати по заздалегідь обумовленій ціні золото або ф'ючерс на цю ж кількість металу. Біржові операції з дорогоцінними металами включають чотири види операцій:
1.торгівлю дорогоцінними металами
2. торгівлю ЦП , забезпеченими золотом це торгівля облігаціями золотої федеральної позики. Вона є традиційною формою біржових угод і здійснюється за відпрацьованою схемою і стандартними правилами.
3.хеджирування означає страхування ризиків від несприятливої зміни цін( курсів) .
4. ф'ючерсні операції.
Сутність контрактів ( форвардного або опціонного ) висновку угод , що враховують ймовірні зміни цін на золото в майбутньому. У хеджируванні беруть участь хеджер і спекулянт .
Організаційно ринок золота — це консорціум кількох банків, вповноважених проводити операції з золотом — готівкові угоди з золотом (строк виконання через 48 год після укладення); операції з акціями золотодобувних компаній; строкові (форвардні, ф'ючерсні свопи) операції з золотом. На ринку форвардних операцій з золотом проводять хеджування, спекулятивні строкові угоди, арбітражні операції.
Золоті аукціони — це продаж золота з публічних торгів.
Методи установлення цін на золотих аукціонах. 1.
1.Класичний метод (метод ціни заявки) покупці, котрі вказали у своїх заявках ціну, вищу від установленої продавцем, платять ціну, указану в заявці.
2.Голландський метод- продавець установлює єдину ціну, за якою реалізуються всі заявки з вищими цінами.
Поняття «ціна золота» потрібно розглядати у двох аспектах: офіційна та ринкова ціни. З 1933 по 1971 роки казначейство США фіксувало офіційну ціну золота — 35 доларів за унцію, потім, у зв'язку з девальвацією, — 38 та 42,22 долара за унцію. Звичайно, ринкова ціна не збігалася з офіційною ціною золота. На ринкову ціну золота впливає велика кількість економічних, політичних і спекулятивних чинників.

108. Ринок банківських металів в Україні.
Ринок банківських металів в Україні є наймолодшим сегментом національного валютного ринку, а тому і фінансового ринку також. Початок його діяльності як організованого товарного ринку відбувся у 1998 р. з відповідної постанови НБУ, яка в свою чергу встановила правила діяльності банків з банківськими металами.
Регламентація торгівлі банківськими металами в Україні проводиться в ЗУ „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”, а також „Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України”.
Банківські метали – це дорогоцінні метали – золото, срібло, платина і метали платинової групи, – доведені до найвищих проб (для золота – 995,0, для срібла – 999,0, для платини та паладію – 999,5) відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети з дорогоцінних металів.
На сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості банків, що співпрацюють з банківськими металами, що свідчить про високий потенціал розвитку даного сегменту ринку і ліцензію на торгівлю банківськими металами вже мають 48 банків, найбільшими з яких є „Надра”, „Укргазбанк”, „Брокбізнесбанк”, „Фінанси та кредит”, „Укрсоцбанк”, „Райффайзен-Аваль” та ін.
Практично весь український метал має іноземне виробниче походження (в основному з Німеччини), що пов’язано з невизнанням українських афінажорів на світовому ринку. Російське золото не потрапляє на український ринок через проблеми митного оформлення експорту його з Росії, хоча воно має традиційну якість.
Головною проблемою українського ринку є незначний попит на золото з боку інвесторів та ювелірів. Тому українські банки виконують найпростіші операції із золотом – кредитування під заставу металу, передавання банку металу на зберігання, розміщення готівкових банківських металів на банківський депозит тощо.

109.Поняття деривативів. Класифікація деривативів.
Похідні фін інстр (деривативи)- фін інструменти, які у своїй основі мають більш простий фін інструмент – облігацію, або акцію. Існують деривативи, які базуються на: боргових інструментах, % ставках, інструментах грошового ринку, фондових індексах
Головними видами деривативів є ф’ючерси, форварди опціони та свопи.
Ф'ючерсний контракт— це зобов'язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі. Для здійснення таких угод вимагається внесення гарантійного депозиту, розмір якого становить близько 6 % суми контракту. Після здійснення операції депозит повертається оператору.
На євроринку біржі відіграють другорядну роль. У класичних строкових угодах провідне місце належить банкам, тобто позабіржо-вому ринку (Over the Counter Market, OTC). їх частка у загальному обсязі подібних операцій становить 95 %. На відміну від бірж, кредитні інституції укладають з клієнтами індивідуальні контракти, що іменуються форвардними.
Форвардний контракт – це угода куп-прод товару, іноз валюти чи фін інструменту з поставкою та розрах у майбутньому. Укладається на гнучких умовах (може бути встановлено будь-який термін та суми операцій і не потребується внесення гарантованого депозиту. дозволяють страх не лише валютн, а й кредитні ризики.
Опціон— це різновид строкової угоди, котра надає його власнику купити (Call Option) або продати (Put Option) товар, валюту чи фін інструмент протягом певного терміну часу за обумовленою ціною в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії). Опціон не є обов'язковим для виконання. Більшість використовується для хеджування і спекуляції та рідко виконуються. Опціон ще називають умовною строковою угодою або угодою з премією.
Досить широкі можливості для управління валютн та відсотковими ризиками відкривають страхувальнику багаторівневі строкові угоди, що поєднують негайні поставки валюти. Це операції своп (Swap), що являють собою повний або частковий обмін заборгованістю.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП