ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 15
Гостей: 15
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Міжнародні фінанси

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Міжнародні фінанси

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Операційна інфраструктура Євро системи базується на таких принципах:1)Принцип економіки вільного ринку з вільною конкуренцією, підтримуючи ефективний розподіл ресурсів, 2)принцип операційної ефективності(здатність операційної інфраструктури швидко і точно реалізувати засади Г.К. політики, впливаючи на стан короткострокових відсоткових ставок грошового ринку),3) гарантування уніфікованого ставлення до фінансових установ та гармонізації правил та процедур у всій Євро зоні, 4) децентралізація реалізації грошово-кредитної політики, 5) принцип простоти і прозорості(передбачають, що цілі Г.К.політики розуміються правильно).

46. Операції відкритого ринку.
Найважливішою групою операцій в рамках Євросистеми є операції відкритого ринку . Цей термін використ для операцій, які виконуються з ініціативи ЦБ як правило на грош ринку. Операції відкритого ринку бувають : стандартні операції рефінансув, продовжені операції рефінансув, операції точної настройки і структурні операції .Стандартні операції рефінансування - є найбільш важливими операціями відкритого ринку, які проводяться Євросистемою. Вони відіграють центр роль у встановленні % ставок, управляють станом ліквідності на грош ринку і визначають орієнтири грошово-кред політики. Стандартні операції рефінанс є операціями по створенню ліквідності. Усі контрагенти, що відповідають встановленим Євросист критеріям, можуть брати участь в цих операціях. Загалом, всі кредитні установи зони євро, є потенційними контрагентами Євросист. Продовжені операції рефінансування: Окрім щотижневих стандартних операцій рефінансування, Євросист також виконує щомісячні продовжені операції рефінансув на 3х міс період. Такі операції орієнтовані на забезпеч банк системи ліквідністю на довший період.
Операції точної настройки. Частота і тривалість таких операцій не є стандартизов. Операції точної настройки розділяються на операції поглинання ліквідності та операції створення ліквідності. Вони спрямовуються на управління станом ліквідності та встановл % ставок на грош ринку, зокрема, шляхом згладжування впливу на відсоткові ставки непередбач коливань ліквідності на грош ринку. Структурні операції : Такі операції можуть бути спрямовані на регулювання структурної позиції ліквідності Євросистеми відносно банківської системи, тобто обсягів ліквідності грошового ринку на тривалий період. Ці операції можуть проводитись шляхом зворотних угод, остаточних операцій або випуску боргових сертифікатів.
Хар-ка інструментів, що використ при уклад угод відкритого ринку: 1)Зворотні угоди - це операції, в яких Євросистема купує або продає ліквідні активи на умовах зворотного викупу або здійснює операції кредитування під заставу ліквідних активів. 2)Остаточні операції відкр ринку є операціями купівлі або продажу Євросистемою ліквідних активів на ринку. Ці операції використ тільки в рамках структурних операцій або операцій точної настройки.3)Валютні свопи застосов для досягн певних цілей грош-кредполітики і полягають в одночасному здійсненні операцій типу "спот" і "форвард" в євро відносно іноземної валюти. 4) Залучення строкових депозитів - використовується тільки для цілей точної настройки, спрямованої на поглин ліквідності на ринку.5) Випуск боргових сертифікатів ЄЦБ. ЄЦБ може випустити боргові сертифікати з метою регулювання структурної позиції ліквідності Євросистеми відносно фінанс сектору ек-ки для того, щоб створити або збільшувати дефіцит ліквідності на ринку.

47. Постійні мех-ми роботи з грош ресурс.
Євросистема здійснює грош-кредитну політику в тому числі за допом встановл % ставок на постійні механізми роботи з грош ресурсами. За допомогою цих механізмів забезпеч створення або поглинання ліквідності за операціями "овернайт" з ініціативи контрагентів. Контрагенти можуть використ два типи постійних механізмів роботи з грошовими ресурсами: граничних кредитних ресурсів та депозитних ресурсів. Стимули для використ цих постійних механізмів банками суттєво зменш внаслідок застосовув до них ставок, які є здебільшого несприятл порівняно зі ставками грош ринку.
Граничні кредитні ресурси надаються ЦБ у формі кредитів овернайт з отриманням від позич застави і за попередньо встановленою % ставкою. % ставка за кредитами овернайт, як правило є значно вищою, ніж відповідна ринкова ставка. Внаслідок цього кредитні установи використ механізм граничних кредитних ресурсів для отримання грош коштів, як кредиту "останньої надії". Оскільки доступ до граничних кредитних ресурсів обмежується лише величиною необхідної застави, % ставка за цим механізмом є верхньою межею ("стелею") для ставок по кредитах овернайт на грош ринку.
На відміну від граничних, механізм депозитних ресурсів дозволяє банкам здійснювати депозити овернайт у центральному банку за попередньо встановл % ставкою. % ставка за депозитами овернайт, як правило, є значно нижчою, ніж відповідна ринкова ставка. Внаслідок цього контрагенти використ механізм депозитн ресурсів тільки в тому випадку, якщо вони не можуть використати кошти в будь-який інший спосіб. Так само, як відсоткова ставка за граничними кредитн ресурсами встановлює "стелю", ставка за депозитними ресурсами встановлює "підлогу" (нижню межу) для ставок за кредитами овернайт на грошовому ринку. Встановлюючи ставки на додаткові механізми ЄЦБ визначає коридор, в межах якого можуть змінюватись ставки за кредитами овернайт на грошовому ринку.
Ефективність застосув постійних механізмів роботи з грош ресурсами У 1999-2000 роках середнє щоденне використ постійних механізмів роботи з грошовими ресурсами, здебільшого, не перевищ 1 мільярда євро, підкреслюючи необхідн використ цих механізмів тільки для створення і поглин ліквідності у виняткових обставинах. Запровадж євро у безготів обіг на початку 1999 року та несприятл динаміка обмінного курсу €/$ протягом 1999-2000 років є приклад таких винятков обставин, коли мав місце відносно високий рівень використ механізму граничн кредитн ресурсів і їх середнє щоден використ в періодах утримув лютого 1999 року і січня 2000 року становило близько 2 мільярдів євро.
Використ постійних механізмів роботи з грош ресурсами традиційно є найбільш в кінці періоду утримування обов'язкових резервів. Це відбувається завдяки усередненому механізму функціонув системи мінім резервів, яка дозволяє кредитним установам мати щоденні надлишки та дефіцити ліквідності, таким чином, або здійснювати часткове авансове викон резервн вимог, або його відстроч до кінця періоду утримування, відповідно. Викон обов'язкових мінім резервних вимог накладає зобов'яз на контрагентів тільки в останній дні періоду утримування, коли дефіцит або надлишок ліквідності не може більше бути компенсова надлишками або дефіцитами ліквідності, відповідно, протягом того ж періоду утримування.

48. Формув мін резервів Євросистемою.
ЦБ впливає на короткостр % ставки грош ринку за допомогою визначення орієнтирів грошово-кредитної політики і шляхом управління станом ліквідності на грош ринку. ЦБ формує пропозицію грошової бази, як грошей підвищеної сили. В зоні євро грошова база складається з грошей в обігу (банкнот і монет), резервів, які утримуються контрагентами Євросистеми на її рахунках і залишків на рахунках Євросистеми, сформованих відповідно до механізму депозитних ресурсів. Ці статті являють собою зобов'яз в балансі Євросистеми. Резерви поділяються на необхідні та надлишкові.
Використовуючи свою монополію, ЦБ може активно і ефективно управляти станом ліквідності на грош ринку і впливати на % ставки грош ринку.
При здійсненні своїх операцій, ЦБ також прагне забезпечити нормальне функціонув грош ринку і допомогти банкам задовольн їхні потреби у ліквідності за допом прозорих і добре організованих принципів. Це досягається шляхом забезпеч періодичного рефінансув банків та інших засобів задовол щоденних потреб у ліквідності з тим, щоб погасити їх коливання.
ЄЦБ вимагає, щоб кредитні установи утримували обов'язкові вклади на рахунках у НЦБ, які називаються "мінімальними" або "необхідними" резервами. Обсяги необхідних резервів, які утримуються кожною кредитною установою визначаються її резервною базою. Резервна база кредитної установи обчислюється відносно елементів її балансу.
Функції системи мінімальних резервів: 1)стабілізація відсоткових ставок грошового ринку. Ця функція виконується шляхом усередненого резервного забезпечення. 2) збільшення структурної нестачі ліквідності в банківській системі .Необхідність утримувати резерви в НЦБ кредитними установами викликає додатковий попит на кредити рефінансування центрального банку, то, в свою чергу, полегшує управління ЄЦБ ринковими відсотковими ставками за допомогою регулярних операції по створенню ліквідності.
Зобов'язання перед іншими кредитн установами, відповідно до принципів формув мінімальних резервів у Євросистемі, включаються до резервної бази, а зобов'язання перед ЄЦБ або НЦБ - ні.
Для того, щоб обчислити резервні вимоги кредитної установи, необхідно помножити резервну базу на коефіцієнт обов'язков резервування. ЄЦБ застосовує уніфікований позитивн коефіцієнт обов'язк резервування до переважної більшості складових резервної бази. Коефіцієнт обов'язк резервування був встановл на рівні 2% на початку третьої стадії функт-ня Ек Валютн Союзу. Більшість короткостр зобов'яз балансу кредитних установ підлягають обов'язков резервув за цим коефіц-ом.
Резервні вимоги застос-ся до кожної кредитної установи. Вони можуть віднімати єдину загальноприйн величину від суми обчислених для них резервних вимог.
Для виконання резервних вимог, кредитним установам необхідно утримувати частину коштів на своїх поточних рахунках в НЦБ. Таким чином система мінім резервів Євросистеми дає контрагентам можливість використов усереднене резервне забезпечення. Це означає, що виконання резервних вимог визначається шляхом обчислення необхідної суми резервування на базі середньої величини щоденних залишків на резервних рахунках контрагентів за одномісячний період утримування резервів.

49. Міжнар розрахунки: типи , види і форми
Міжн розр-ки та їх організ засади
Міжн розр — це система механізмів реалізації грош вимог та зобов'язань, що виникають між різними суб'єктами у сфері міжнар ек відн.
Необхідність МР обумовлена міжнар торг, вивозом капіталу, міграц процесами та ін. На сучасному етапі МР є об'єктом держ регул, яке здійснюється за кількома напрямами. Держава впливає на систему розрахунків, оскільки нерідко сама бере в них участь; законодавчо регламентує, періодично вводячи певні валютні обмеження, створюючи органи валютного контролю тощо; впливає на розрахунки через систему МО.
МР здійснюються переважно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноваж банках; вони безпосер пов'язані з обміном валют.
Суб 'єкти МР:
• імпортери;
• експортери;
• банки,кредитні установи;
• держава;
• міжнародні організації;
• фізичні особи.
Існує три основні види організації МР:
1) розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками;
2) розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі, їх можна характеризувати як платежі брутто;
3) розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто.
Для здійснення міжнародних розрахунків уповноважені банки використовують свій закордонний апарат (філії, відділення, дочірні банки) та кореспондентські відносини з іноземними банками.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів та операційне оформлення платежів.
Головними чинниками, що виражають стан МР, є:
1) умови зовнішньоторговельних контрактів;
2) валютне законодавство;
3) особливості банківської практики;
4) міжнародні правила та «звичаї» тощо.
Найпоширеніші умови МР
• безпосередній (повний розр-к — повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядних документів у розпорядження покупця;
•розрахунок у кредит(з відстр) надання експорт імпортеру кредиту в комерц формі (для імпорт).
Типи МР:
1) національною валютою: • торговельні, кредитні і платіжні угоди між країнами;
2) міжнар колективною валютою (СПЗ, євро): • торговельні, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграц угрупов країн;
3) клірингові розрахунки: • між нар платіжні угоди клірингового типу — угода між урядами двох і більше країн при обов'язковому взаємному заліку міжнар вимог і зобов'язань;
4) золотом: • використовується в міжнарх розрах опосередковано на ринку золота.
Види МР:
1. Специфіки суб'єкта: • між конкретними контрагентами;• між банками;• між банком і контрагентом;• між державою і банком;• між державами.
2. Взаємодії суб'єктів:• безпосередньо;• через посередників.
З.Від об'єкта:• торговельні операції;• інвестиційні операції;• некомерційні операції.
4. Умов розрахунків:• готівкові;• з наданням кредиту.
Форми МР (подані у напрямі спаду вигідності для експ-ра): •100% аванс або авансові платежі; • акредитив; • інкасо; • банк переказ; • банк вексель; • банківський чек; • відкритий банк рахунок; • консигнація; • пластикові картки.

50. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнар операцій.
Валютио-фінансові та платіжні умови міжнародних операцій
Вирішальне значення в практиці МР-х операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних дого-ворів (контрактів). Зовнішньоек договір(контракт)—це матеріально оформлена угода суб'єктів зовнішньоек діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоек діяльності.
Елементи угод: • валюта ціни;• валюта платежу; • умови платежу; • засоби платежу; • форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.
Валютно-фінансові умови, передбачені в договорі:
1. Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором (контрактом) та валюта платежів. 2. Умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії — «на вимогу» та «умовна», умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій). 3.Валюта ціни (валюта угоди) — валюта, в якій фіксується вартість товару. Це може бути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни або міжнародна розрахункова грошо ва одиниця (наприклад СДР). 4.Валюта платежу — це валюта, в якій здійснюється оплата товару. Нею може бути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни.
Валюта платежу може збігатися або не збігатися з валютою ціни товару. В останньому випадку в контракті зазначається курс, за яким валюта ціни має переводитись у валюту платежу (чи за паритетом, який фіксується МВФ на базі СДР, чи за ринковим курсом валют).
У контракті встановл умови перерахунку:
1) курс певного виду платіжного засобу — телеграфного переказу за платежами без тратт чи векселя за розрахунками, пов'язаними і кредитом; 2) визначається час коригування (наприклад, напередодні чи и день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої країни); 3) обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: звичайно середній курс, іноді курс продавця чи покупця на відкриття й закриття валютного ринку чи середній курс дня.
Різні валюта ціни і валюта платежу — один із простих механізмів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (напр. долара) знизився, то сума платежу (у фунтах стерлінгів) пропорційно зменшується. І навпаки, ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення — імпортер (боржник).
Сторони встановлюють у контракті конкретні терміни платежу. Якщо вони не встановлені угодою, то визначаються торговельними звичаями міжнар практики.
Основними способами платежу є:• готівк платіж; в платіж авансом;• платіж у кредит;• кредит з опціоном.
Платіж: готівковий включає всі види розрах, за якими товар оплач повністю: у період від моменту його готовності для експ до моменту переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядж покупця; у момент переходу товару чи зазначених документів до купця. Формами розрахунку при готівковому платежі може бути чек, переказ, акредитив, інкасо. Авансові платежі випереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. Якщо імпортер оплачує товар авансом, він кредитує експортера.
Розрахунок у кредит може бути комерційним і банківським. Якщо міжнародні розрахункові операції здійснюються після переходу товару у власність імпортера, то має місце його кредитування експортером. Комерц кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти). Відстрочення платежу або кредитування за відкритим рахунком.
Кредит з опціоном (право вибору) готівкового платежу передбачає надання імпортеру права скористатися відстроч платежу за придбаний товар, але з позбавл знижки, яка надається за умов готівкового платежу.
Раніше застосовув золоте застереж, яке базувалося на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання угоди та перерахунку суми платежу пропорційно зміні цього золотого вмісту на дату виконання угоди.
Валютне застереж — це умова міжнар зовнішньоек угоди, яка передбачає перегляд суми платежу прямо-пропорційно зміні курсу валюти застереж (фактично валюти ціни) з метою страхув експортера (або кредитора) від ризику знецін валюти платежу. Валюта платежу ставиться у залежність від більш стійкої валюти застереж (валюти ціни).
В умовах посилення нестабільності плаваючих валютних курсів широко застосов багатовал застереження.
До товарно-цінових застережень належать:
• застереження щодо змінної (ковзкої) ціни, коли ціна підвищується за умови зростання ціноутворювальних складових;
• індексація, яка передбачає перегляд суми платежу пропорційно зміні індексу цін за період з дати підписання до моменту угоди.
Існують комбіновані валютно-товарні застереження, які передбачають регулювання суми платежу залежно від зміни товарних цін і валютних курсів.
Найпошир умови МР:• безпосередній (повний розр-к — повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядних документів у розпорядження покупця; •розрахунок у кредит(з відстр) надання експорт імпортеру кредиту в комерц формі (для імпорт).

51. Валютні кліринги та їх форми.
Валютний кліринг—угода між двома урядами двох і більше країн про обов'язк взаємний залік міжнар вимог і зобов'яз.
Відмінності валютного клірингу від внутрішнього міжбанківського клірингу:
По-перше, заліки за внутрішнім клірингом між банками відбуваються в добров порядку, а за валютним клірингом — в обов'язков: при існуванні клірингової угоди між країнами експортери й імпортери цих країн не мають права відхилятися від розрахунків за клірингом.
По-друге, за внутрішнім клірингом (тобто коли рахунки здійснюються в одній валюті) сальдо заліку відразу перетворюється в гроші, а при валютному клірингу виникає проблема погашення сальдо — бо в розрахунках беруть участь країни з різною валютою, тому необхідне перерахування з однієї валюти в іншу.
Цілі вал клірингу різні залежно від валютно-ек стану країни:
• вирівнювання плат балансу без витрат золотовал резервів;
• отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;
• відповідні заходи на дискримінаційні дії іншої держави (наприклад, Великобританія ввела кліринг у відповідь на призупинення платежів Німеччини англійським кредиторам у 30-х роках);
• безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.
Хар-ю рисою валютних клірингів є заміна валютного обороту із закордоном розрахунками в національній валюті з кліринговими банками, які здійснюють кінцевий залік взаємних вимог і зобов'язань.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП