Зародки національного природоохоронного законодавства сягають ще часів Київської Русі. У зводі законів княжої держави "Руській правді" містилося чимало регламентацій, які стосувалися часів та термінів полювання на тих чи інших хутрових звірів, була заборона виловлювати деякі породи риб під час нересту, містилося чимало засторог щодо збереження та використання природоадекватних засобів землеробства, бортництва, броварства, деяких інших промислів та ремесел. Тоді ж було передбачено також і деякі кари, переважно грошові, за порушення вимог "Руської правди". Наприклад, за знищення, журавля і вбивство людини нерідко накладали однакову кару. У князівські часи фактично було закладено і початки формування запбвідних територій — "мисливських угідь", на яких лише вряди-годи відбувалося полювання та лови.
У добу козацько-гетьманську українське природоохоронне законодавство живилося такими джерелами: - звичаєвим правом та повсякденними традиціями; - традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби; - магдебурзьким правом; - законотворчою діяльністю національної держави, яка уособлюється, насамперед, в гетьманських універсалах.
Через своєрідне становище тогочасної України на національне законодавство нашаровувались, інколи практично повністю поглинаючи його цілком чи в окремих компонентах, правничі вимоги сусідніх держав — Польщі, Росії, Австрії та ін. Досить вичерпну характеристику природоохоронних засад дає синтетичне "Зібрання українських прав" 1807 р. У розділах "Про ціну речам', "Про недозволені діяння", наприклад, докладно простежено численні ситуації, в яких людина вступає у стосунки з природою — рибальство, пошкодження соколиних гнізд, виловлювання бобрів, знищення рою бджіл чи дерева, полювання на зайців та ін. У них регламентовано вартість та покарання відповідних вчинків, окреслено майнові та територіальні засади природокористування. До проблем, пов'язаних зі звіриним ловецтвом та рибальством, звертаються і в заключних розділах книги. Вельми прикметні підсумкові слова "Зібрання": в Україні "чужий ліс рубати взагалі забороняють". Отже, тогочасне право разюче відрізнялося від радянського, за якого "чуже" (тобто спільне) знищував кожен, хто тільки не лінувався.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Природоохоронні традиції в Україні» з дисципліни «Екологічна культура»
