СТУДИНСЬКИЙ Кирило Йосипович (псевдоніми і криптоніми — Батько, В.Кость, Вікторин Кость, Гарбуз Іван, Замора Федір, Зорян, І.Лаврін, К.Вікторин, К.Зорян, Кість В., Колька, Кость В., Лаврін, Лаврін І., Лаврін Іван, Лівобічний, Літописець, Люнин К., Не-Маковей, Не плазун, але й без трону, Осипович Віктор, Осипович Кость, Про-
874 СТУДИНСЬКИЙ
К.Й. Студинський.
вінціал, Редакція «Руслана», Гр.Нар., Григ.Нар., З-, К., К.Є., К.Л., К.П., К.С., Л.Ж.М., Ф.З., П-н.; 04.10.1868 — червень 1941) — філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч. Професор (1900). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1919), академік ВУАН (з 1929 по 1933), академік АН УРСР (з 1939). Онук о. С.Качали. Н. в с. Кип’ячка (нині село Терноп. р-ну Терноп. обл.) у священицькій родині. Після закінчення сільс. школи та нар. школи в Тернополі 1878—83 навч. в Терноп. г-зії, 1883—87 — в Академічній гімназії у Львові. 1886 в № 13—14 «Зорі» вийшла перша наук. спроба «Дідівська (жебрацька) мова». З 1887 навч. на філос. ф-ті Львівського ун-ту. З 1889 — у Віденському ун-ті, 1891—93 під кер-вом проф. В.Ягича студіював філол. науки, 1894 за спеціальністю «слов’янська філологія» захистив докторську працю на тему: «Картина духовного життя у малоросів XVI—XVII ст. зі зверненням особливої уваги на календар»; 17 лютого 1894 здобув титул д-ра філософії. Від вересня 1894 до червня 1895 здійснював наук. пошуки в б-ках ун-тів Києва і Санкт-Петербурга, під кер-вом А.Брюкнера студіювався в Берлінському ун-ті. Повернувся до Львова, 1895—97 вчителював у г-зіях, вийшла перша друкована монографія «Пересторога: Руський пам’ятник початку XVI віка: Літературно-історична студия. У Львові 1895». 1896 в Ягеллонському ун-ті (Краків) захистив працю на тему: «Характеристика і генеза поезій Амвросія Метлинського», 1897—99 — доцент цього ун-ту. Викладав укр. мову і літературу в краківській г-зії ім. Яна Собеського. 1900—08 — професор філос. ф-ту Львів. ун-ту, 1908—18 — професор старослов’ян. мови Львів. ун-ту. Один із керівників Християнсько-сусп. партії, співредактор її органу «Руслан», 1905—14 — член Крайової шкільної ради. 1903—06 — член Виділу Львівського товариства «Просвіта», референт-редактор (з І.Франком) видань т-ва. Дійсний член НТШ з 1919, очолював фі-
лол. секцію; 1923—32 — голова НТШ. 1916—20 — голова Учительської громади. С. підтримував тісні громадсько-наук. зв’язки з Ол.Барвінським, Б.Лепким, П.Франком та ін., листувався з В.Антоновичем, А.Брюкнером, А.Чайковським та ін. Входив до складу Української національної ради ЗУНР (1917—21); під час українсько-польської війни 1918— 1919 був комісаром ун-ту, за відмову співпрацювати з урядом Ю.-К.Пілсудського 1919 інтернований до Барановичів, Тарнова, Домб’є. За посередництва М.Грушевського 1924 встановив наукові зв’язки з ВУАН у Києві, почав активно співпрацювати з урядом УСРР, працював у Комісії з укладання укр. правопису (1928, м. Харків). З 1929 — член ВУАН (виключений 1933 «за контрреволюційну діяльність», 1939 відновлений у членстві та званнях). 1939—41 — професор Львів. ун-ту, призначений рад. властями деканом філол. ф-ту та проректором ун-ту, займав низку ін. керівних наук. і держ. посад. У жовтні 1939 обраний головою Народних зборів Західної України, 1940 — депутат Верховної Ради УРСР. На цих постах урятував своїми клопотаннями багатьох українців від репресій. Автор бл. 500 наук. публікацій, худож. творів, мемуарів; володів 6-ма стародавніми та 10-ма «живими» мовами. Осн. праці: «Лірники» (1894), «Пересторога: Руський памятник початку XVII віка» (1895) «“Адельфотес”: Граматика, видана у Львові в р. 1591» (1895), «Причинки до історії унії» (1895), «Geneza poetycznyh utwor\w Markiana Szaskiewicza» (1896; укр. переклад 1910), «Пам’ятки полемічного письменства кінця XVI і початку XVII в.» (т. 1, 1900), «Котляревський і Артемовський» (1901), «Літературні замітки» (1901), «Pierwszy wyst“r literacki Hipacyusza Pocieja» (1902), «Кореспонденція Якова Головацького 1835—1849 і 1850— 1862» (т. 1—2, Львів, 1905—09), «До історії взаємин Галичини з Україною» (1906), «З листів П.Куліша до Ом.Партицького» (1908), «Польські конспірації серед руських питомців і духовенства в Галичині в роках 1831—
1848» (1908), «Листи міністра Фльоріяна Зємялковського до єпископа Івана Ступницького» (1908), «Причинки до історії культурного життя Галицької Руси 1833—1847» (1909), «В пятьдесятилітє смерти Т.Шевченка» (1911), «Львівська духовна семинария в часах Маркіяна Шашкевича (1829—1843)» (1916), «Копітар і Зубрицький» (1918), «Матеріали до історії культурного життя Галичини 1795—1857» (1920), «Antigrafe, полемічний твір М.Смотрицького» (1925), «Псевдо-Посланіє Маркіяна Шашкевича» (1935), «Карло Яромір Ербен і Яків Головацький» (1935). З початком німецько-рад. війни 1941—45 під час евакуації зі Львова в червні 1941 примусово вивезений НКВС УРСР і помер за нез’ясованих обставин, за однією з версій — застрелений конвоїрами під час бомбардування санітарного поїзда поблизу м. Тернопіль. 1993 в с. Кип’ячка відкрито пам’ятник С. (скульп. І.Мулярчук), діє кімната-музей. Ім’ям С. названо вулиці в Тернополі, Львові та ін. містах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТУДИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
