АКТИ ІСТОРИЧНІ — істор. документи, у яких в юрид. формі зафіксовано постановку чи вирішення питань договірно-правового змісту між певними юрид. сторонами і зазначено безпосередньо чи опосередковано конкретного автора та адресата. За ознакою походження чи авторством А. і. бувають публічні, приватні, приватно-публічні, публічно-приватні; за ознакою місця дії — держ., церк., світські; за співвідношенням змісту тексту і предметної ситуації — договірні (міжнар. світські договори, конкордати, приватні угоди — відкупу, підряду, купівлі, дарування, обміну та ін.), договірно-законодавчі (давньорим. та середньовічні дипломи, жалувальні, уставні грамоти та ін.), договірно-засвідчувальні (дипломи на титули, чини, звання, мандати, ранги, метрики тощо), договірно-законодавчо-розпорядчі (заповіти монархів), договірно-розпорядчі (духовні грамоти приватних осіб, векселі, указні грамоти, певна частина указів, розпоряджень, постанов), договірно-протокольно-резолютивні (судові грамоти, витяги з
протоколів доповідних судних списків, правних грамот тощо), договірно-реєстраційно-облікові (сотниці, витяги із писцових книг тощо), клопотальні (характеристики, рекомендаційні листи, поруки та ін.), договірно-облікові (посольські, родовідні, приходсько-витратні, домові, оброчні книги та ін.), договірно-доповідні (відозви-угоди), договірно-епістолярні (відкриті листи, послання церк. ієрархів, у т. ч. енцикліки тощо). Термін «акт» (лат. actus, від аgo — приводжу в рух; actum — документ) для означення юрид. документів на тер. України набув широкого розповсюдження із 16 ст. До цього різні за змістом і правовим значенням законодавчі документи (понад 150 різновидів), що були чинними в укр. землях, іменувалися привілеями, грамотами, універсалами. У ході істор. розвитку спостерігається певна еволюція актових документів, спричинена, зокрема, ієрархізацією структури сусп-ва, унормуванням звичаєвого права, систематизацією правових норм. Актові документи за різні істор. періоди збереглися досить нерівномірно. А. і. представлені: договорами Київської Русі з Візантією, Галицько-Волинського князівства з Польщею, Литвою, Угорщиною, Тевтонським орденом, Золотою Ордою; церк. уставами Володимира Святославича, Ярослава Мудрого, «Руською правдою»; вкладними, купчими, вірчими, уставними, жалуваними грамотами та ін. Загалом цих актів дійшло до наших днів обмаль. Значно більше збереглося А. і., датованих 14 ст. та пізнішим часом (див., напр., Акти земські та гродські). Систематичне вивчення й видання А. і. почалося у Зх. Європі з 17 ст., в Російській імперії, до якої тоді входила більша частина тер. України, з кін. 18 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АКТИ ІСТОРИЧНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
