АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1829 — договір, який завершив російсько-турецьку війну 1828—1829. Переговори про мир відбувалися поблизу турец. столиці м. Стамбул у зайнятому рос. військами м. Адріанополь (нині м. Едірне, Туреччина), тривали два тижні. Підписані 14(02) верес. документи складалися з власне А.м.д. (16 статей) і Пояснювального акта до нього. Ст. 1 договору зафіксувала стан миру між Російською імперією та Османською імперією. За ст. 2 рос. цар повертав зайняті рос. військами на Балканах тер. Ст. 3 підтверджувала встановлений Акерманською конвенцією 1826 рос.-турец. кордон за винятком о-вів дельти Дунаю, які переходили до Росії. Ст. 4 встановлювала новий кордон на Кавказі. Туреччина визнавала приєднання до Росії Грузії (1801—12), а також відступлених 1828 Персією Єреванського (нині тер. Вірменії) й Нахічеванського (нині тер. Азербайджану) ханств, віддавала їй гирло Дунаю та більшу ч. Ахалкалакського пашалику, включаючи фортецю Ахалкалаки (нині тер. Грузії). Ст. 5 й 6 відновлювали автономію князівств Молдова, Валахія (див. Волощина) й Сербія (ст. 1 Пояснювального акта передбачала повернення Валахії турец. міст на лівому березі Ду-
наю; фортеця Джурджево підлягала знесенню). Найбільша 7 ст. А.м.д. утверджувала свободу торг. мореплавства та проголошувала відкритість Чорного м. й Чорномор. проток (Босфор і Дарданелли) для купецького флоту всіх д-в. Це положення А.м.д. сприяло екон. розвитку укр. земель й розширенню їхніх зв’язків з країнами Європи. Ст. 8 підтверджувала дію Акерманської конвенції про компенсацію за порушення режиму судноплавства у протоках (Ст. 2 Пояснювального акта визначала суму збитків у 1,5 млн голл. дукатів). Ст. 9 присвячувалася компенсаціям за втрати у війні 1828—29, які за ст. 3 Пояснювального акта мали становити 10 млн голл. дукатів. Ст. 10—16 регламентували ін. питання мирного врегулювання. Ст. 6 конкретизувала терміни й умови відведення рос. військ з автономних провінцій і тер., що поверталися Туреччині. Посилення позицій Росії внаслідок А.м.д. викликало занепокоєність як у самій Туреччині, так і у Великій Британії й Австрії, провіщуючи загострення обстановки і нові війни на Балканах. Літ.: Шеремет В.И. Турция и Адрианопольский мир 1829 г.: Из истории восточного вопроса. М., 1975; Восточный вопрос во внешней политике России, конец XVIII — начало XX в. М., 1978; Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века: Документы Российского министерства иностранных дел, т. 8(16). М., 1995. Р.Г. Симоненко.
Єкатеринодарі. Мала добре налагоджену кур’єрську службу, з допомогою якої інформація передавалась у ставку команд. Добровольчою армією. Інформаційні центри існували в Києві (після від’їзду В.Шульгіна в Єкатеринодар київ. центр очолював полк. В.Барцевич — «Фита»), Харкові, Одесі, Кишиневі, Львові, Холмі (нині м. Хелм, Польща), Варшаві, Москві, Вільні (нині м. Вільнюс) та ін. Літ.: Деникин А.И. Очерки русской смуты, т. 3. Берлин, 1924; Kenez P. Civil War in South Russia, 1919–1920. Berkley — Los Angeles—London, 1977; К истории осведомительной организации «Азбука» : Из коллекции П.Н. Врангеля архива Гуверовского института. «Русское прошлое», 1993, кн. 4; Шульгин В.В. 1917–1919. В кн.: Лица: Биографический альманах, т. 5. М. — СПб., 1994. В.Б. Любченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АДРІАНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1829» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
