Революційна хвиля відродження охопила й військовиків-українців. В армії розгортався рух українських солдатів за утворення національних частин. Перша українізована військова частина сформувалася в тилу в середині квітня. На Київському етапному пункті зібралося близько 3 тис. солдатів-українців, які вирішили не розчинятися в багатонаціональних військових формуваннях, а йти на фронт у складі українського полку, що дістав ім'я Богдана Хмельницького. Фронтове командування не наважилося його розформувати. 5-8 травня 1917р. у Києві зібрався І Український військовий з'їзд, на який з'їхалося близько 700 делегатів від усіх армій, флотів і гарнізонів. Його роботою керували М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра та М.Міхновський. З'їзд закликав до "негайної українізації армії", для чого запрошував створити Військовий Генеральний комітет, який би працював у контакті з російським Генеральним штабом. З'їзд обрав такий комітет у складі 18 осіб. Очолив Військовий Генеральний комітет С.Петлюра. Від імені сотень тисяч солдатів з'їзд заявив, що "…вважає Центральну Раду єдиним компетентним органом, покликаним вирішувати всі справи, що стосуються цілої України та її відносин до Тимчасового правительства". З'їзд зажадав, щоб Тимчасовий уряд та Петроградська Рада оголосили окремим актом принцип національно-територіальної автономії України. Рішення військового з'їзду сприяли зміцненню становища Центральної Ради, яка після цього почала діяти рішучіше. Виконуючи настанови військового з'єзду, Центральна Рада у середині травня надіслала для переговорів з Тимчасовим урядом повноважну делегацію на чолі з В.Винниченком. Суть вимог зводилася до того, щоб влада офіційно заявила про своє прихильне ставлення до автономії України. Однак Тимчасовий уряд з відповіддю зволікав. Втративши надію одержати відповідь, українськделегація поспішила додому, щоб взяти участь у роботі І селянського з'їзду. Відповідь наздогнала її вже в Києві. Тимчасовий уряд повідомляв, що не може визнати Центральну Раду виразницею правдивої волі українського народу і не має повноважень розвязувати питання про автономію України, а тому слід почекати до Установчих зборів. Невдалі переговори у Петрограді привели до вибуху політичних пристрастей в Україні.Скрізь лунали голоси самим очолити автономію, а не просити в Тимчасового уряду. 28 травня у Києві відкрився І Всеукраїнський селянський з'їзд. Найбільше уваги й часу з'їзд приділив обговоренню доповіді української делегації про переговори з Тимчасовим урядом. Позиція останнього викликала загальне обурення. В резолюції з'їзд цілком солідаризувався з позицією Центральної Ради і закликав всі військові і громадські організації допомогти їй у розбудові автономного ладу. З'їзд обрав Раду селянських депутатів і ухвалив, щоб уся Рада увійшла до складу Центральної Ради. Так УЦР почала переформовуватися в орган представництва за класами. Отже, селянський з'їзд ділом відповів на виклик Тимчасового уряду, який засумнівався в тому, що Центральна рада є виразником волі українського народу. Після цього з'їзду Центральна Рада вирішила відмовитися від дальших спроб порозумітися з Тимчасовим урядом і звернутися безпосередньо до українського народу з Універсалом, в якому визначалися б осоновоположні принципи автономності ладу. Поки йшла робота над І Універсалом, 5 червня у Києві відкрився ІІ військовий з'їзд. Військовий міністр Тимчасового уряду О.Керенський його скликання заборонив під приводом "невчасності". Це викликало негативну реакцію в Україіні. Керівникам з'їзду В.Винниченку і С.Петлюрі ціною великих зусиль вдалося вгамувати пристрасті та мітинговий запал, що панували на з'їзді. З'їзд обрав Раду військових депутатів і ухвалив, щоб вона увійшла складовою частиною Центральної Ради. Найвищою українською військовою установою проголошено Генеральний комітет на чолі з С.Петлюрою. Після з'їзду українізація армії значно посилилася. На всіх фронтах було ухвалено українські військові Ради і Комітети.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Українізація армії. Військові з'їзди» з дисципліни «Новітня історія України»
