Розпочинаючи розгорнутий розгляд інтелекту як способу самовизначення людини у світі, слід, враховуючи те, що пред- метом розгляду у розділі є передовсім різні рівні буття людини у світі (людини взагалі та української людини — зокрема й не в останню чергу), слід іще раз нагадати те розуміння антропо- культурного, від якого відштовхується автор при розгляді тих чи тих аспектів проблеми, котра піднімається у розділі. Відтак, антропокультурний вимір буття людини у світі охоплює цілу низку визначальних властивостей, ознак та рис: суспільне самопочування людини, її психологічний стан, від- чуття комфортності (чи дискомфорту), її прагнення та спря- мування, вихід на передній план, у залежності від ви значальної соціокультурної парадигми доби, творчих, жит- тєствердних рис людського єства чи, навпаки, рис руйнівних, деструктивних. Антро покультурне також характеризує міру урівноваження духовного та вітального, якісну специфіку між- людських стосунків, їх солідарний чи виключно конкурентний характер, їх у нор мованість у межах комунікативної спільноти (за умови прийняття нею взаємоузгоджених вимог) чи їх ірра- ціоналізація; культивування індивідуалізму та егоїзму чи взає- морозуміння і взаємопідтримки. Принциповою ознакою ант ро по культурного нині є також екологічна складова, зба- лансованість чи розлад у стосунках із довкіллям. Підсумовую- чою ознакою антропокультурного виміру буття виступає прагнення людини (чи пригніченість такого прагнення) до обс- тоювання своїх визначальних на даний час інтересів та потреб, ствердження своєї людської гідності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНТЕЛЕКТ ЯК СПОСІБ САМОВИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ У СВІТІ» з дисципліни «Інтелект у структурі людського буття»
