ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Безпека життєдіяльності людини (БЖД)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Безпека життєдіяльності людини (БЖД)

1 2 3 4 5 6 7

ЗАВДАННЯ 12. ПРИСТРІЙ І ЗАСТОСУВАННЯ СТЕРИЛЬНОГО ПЕРЕВ'ЯЗУВАЛЬНОГО ПАКЕТУ.

Індивідуальний перев'язувальний пакет призначений для надання само- або взаємодопомога на місці нещасного випадку. Вміст пакету стерильний. У його склад входять бинт і дві ватяно-марлеві подушечки. Одна з подушечок укріплена на бинті нерухомо, іншу можна легко переміщати. Пакет поміщений в дві оболонки: зовнішню прогумовану або полімерну і внутрішню паперову (пергамент в три шаруючи). у складках паперової оболонки знаходиться англійська шпилька.
Зовнішню оболонку розривають по наявному надрізу, а потім знімають. Витягують шпильку і обережно виймають з пергаментної оболонки, прагнучи не забруднити внутрішню поверхню подушечок. Лівою рукою беруть за кінець бинта і розмотують його до складки, потім правою рукою розгортають пов'язку, залишаючи подушечок складеними в 2-ва разу або розгорненими повністю залежно від розмірів рани. Лівою рукою утримують нерухому подушечку, а правою – головку бинта і рухому подушечку. Не торкаючись подушечками сторонніх предметів, накладають їх на рану тією стороною, яка не прошита кольоровими нитками.
При крізній рані рухому подушечку заздалегідь відсовують від нерухомої на таку відстань, щоб можна було закрити обидва отвори рани. У разі сліпого поранення подушечки накладають одна на одну. Подушечки прибинтовують, а кінець бинта закріплюють шпилькою на поверхні накладеної пов'язки або зав'язують.

ЗАВДАННЯ 13. САНІТАРНА ОБРОБКА ЛЮДЕЙ.

Це захід щодо видалення з людини РВ, ОВ, БС (бактерійних засобів) і ін. отруйних речовин. Розрізняють часткову і повну санітарну обробку.
ЧАСТКОВА САНІТАРНА ОБРОБКА здійснюється самою людиною або в порядку взаємодопомоги. Вона проводиться при зараженні ОВ, РВ, БС у вогнищі зараження негайно. Обробляють відкриті ділянки тіла, протигаз і прилеглий до них одяг. Використовують ІПП і підручні засоби.
ПОВНА САНІТАРНА ОБРОБКА населення поранених і хворих полягає в обмиванні всього тіла водою з милом з обов'язковою зміною білизни, а при необхідності і одягу і взуття.
Проводиться в незаражених районах і на пунктах спеціальної обробка.

ЗАВДАННЯ 14. ДЕЗАКТИВАЦІЯ (МЕТА, ВИДИ, СПОСОБИ)

ДЕЗАКТИВАЦІЯ – це комплекс заходів, направлених на видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь. Вона може бути частковою і повною. Часткова дезактивація направлена на зниження ступеня радіоактивної зараженості і полягає в механічному видаленні радіоактивних речовин. Повна дезактивація передбачає видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь до допустимої межі, що не представляє небезпеки поразки. Дезактивація може здійснюватися механічним і фізико-хімічним методами.
ФІЗИКО-ХІМІЧНИЙ МЕТОД дезактивації – видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь шляхом змивання розчинами миючих засобів, що володіють властивостями абсорбції і хемосорбції РВ.
Як засоби, що дезактивують, рекомендуються синтетичні миючі засоби ОП-7 ОП-10, водні розчини порошків Сф2, ДЛ (літній, що дезактивує) ДЛК (літній кислий, що дезактивує), ДЗК (зимовий кислий, що дезактивує) і ін. (Лотос, Екстра, Марічка, Універсал, Сюрприз, Чайка, Демок, Свіжість і так далі) Вони випускаються в розфасованому вигляді в спеціальній упаковці, на якій указується цільове призначення і спосіб застосування.

ЗАВДАННЯ 15. ДЕГАЗАЦІЯ (МЕТА, ВИДИ, СПОСОБИ).

Дегазація – це знешкодження або видалення ОВ, що потрапили на одяг або поверхні різних об'єктів з метою запобігання поразці людини. Дегазації слід піддавати предмети і об'єкти заражені стійкими ОВ.
Дегазацію можна здійснити механічно, фізико-хімічним або хімічним способом.
МЕХАНІЧНИЙ спосіб дегазації включає: 1) зняття ОВ з поверхонь предметів і одягу сухими ватяно-марлевими тампонами або серветками. 2) зняття і видалення зараженого шару продовольства або фуражу грунту або снігу. 3) засипку (ізоляцію) зараженої поверхні шаром незараженої землі або шлаку завтовшки 5-10 см при тому, що проробляє проходів через заражену місцевість.
ФІЗИКО-ХІМІЧНИЙ метод дегазації передбачає: 1) змивання ОВ із забруднених поверхонь за допомогою розчинників 2) випаровування ОВ із заражених предметів 3) поглинання ОВ пористими матеріалами, що володіють високою здібністю до сорбції ОВ 4) спалювання ОВ, що володіє хорошою горючістю в повітрі.
Дегазація змиванням ОВ за допомогою розчинників (бензин, гас і ін.) застосовна для металевих і інших поверхонь предметів, які не вбирають ОВ і розчинники. Використаний для змивання ОВ розчинник підлягає спалюванню.
Дегазація випаровуванням зазвичай відбувається в природних умовах. Умовах під впливом Сонця і вітру і може бути посилена на що штучно продувається гарячого повітря через спеціальні камери, в які поміщають заражені предмети. Цим способом можна дегазувати одяг, взуття, медико-санітарне майно. Дегазація природним способом випаровуванням застосовна при зараженні нестійкими ОВ або парами стійких ОВ. Проте при зараженні краплиннорідкими ОВ стійкого типу вона повинна бути посилена штучним випаровуванням.
Дегазація поглинанням ОВ пористими матеріалами (тирса, глина, торф, вугілля, шлак), поєднується з ізоляцією зараженої поверхні, застосовна для асфальтових покриттів дорогий і площ і вимагає тривалого часу. Дегазація поглинанням ОВ, що міститься в повітрі, знайшла широке застосування в протигазах фільтруючого типу і фільтруючих установках.
Дегазація спалюванням може бути використана для знищення легко ОВ, що згорають, якщо після згорання утворюються продукти, що не володіють отруйливою дією. Спалюванню піддають деякі гумові вироби (катетери, бужі і ін.), заражені краплиннорідкими стійкими ОВ. Спалюванню підлягають і розчинники, використані для змивання ОВ із заражених поверхонь.
ХІМІЧНИЙ метод дегазації заснований на використанні здатності ряду хімічно активних речовин вступати у взаємодію з ОВ з утворенням не отруйних продуктів. Він дозволяє швидко провести надійну дегазацію і виключає небезпеку зараження при подальшому використанні дегазуючих предметів.
Дегазацію також, як і дезактивацію розділяють на ЧАСТКОВУ і ПОВНУ.
Всі речовини які використовуються для дегазації, можна розділити на слід. групи:
1) хлоромісткі окислювачі (хлорне вапно, гіпохлорид калія, хлорамін і ін.)
2) луги (гідроксид натрію, гідрокарбонат амонія, водний розчин аміаку, карбонат натрію і ін.)
3) органічні розчинники (діхлоретан, тетрахлоретан, бензин, гас, спирт і ін.)
4) поглинач ОВ (тирси, торф, вугілля, шлак і ін.)

ЗАВДАННЯ 16. ДЕЗИНФЕКЦІЯ (МЕТА, ВИДИ, СПОСОБИ).

ДЕЗИНФЕКЦІЯ – це знищення хвороботворних мікробів в зовнішньому середовищі. Розрізняють профілактичну і осередкову дезинфекцію.
ПРОФІЛАКТИЧНУ дезинфекцію проводять незалежно від наявності інфекційних захворювань в цілях їх попередження. Вона перешкоджає накопиченню і розповсюдженню збудників інфекції і переносників її в навколишньому середовищі. Профілактичній дезинфекції піддають місця великого скупчення і пересування людей (вокзали, аеропорти, поїзди, пароплави, метро, ринки, кінотеатри, дитячі установи, поліклініки, готелі, гуртожитки, лазні, перукарні, суспільні убиральні і так далі) Вона передбачає: 1) провітрювання приміщень 2) вологе прибирання з використанням 0.5–1% р-ра хлорною винищити або хлораміну 3) просушування на Сонці м'яких речей (килими, ковдри, покривала і ін.) чищення їх піском або вибивання на відкритому повітрі 4) миття рук перед їжею 5) хлорування водопровідної води 6) кип'ятіння питної води з відкритих вододжерел 7) пастеризацію і кип'ятіння молока 8) консервація продуктів харчування 9) боротьбу з переносниками і збудниками хвороб (дезинсекція, дератизація) і так далі
ОСЕРЕДКОВА дезинфекція проводиться в епідемічному вогнищі, тобто місці (квартира, двір, гуртожиток і ін.) де виявлений інфекційний хворий. Вона буває поточною і завершальною.
ПОТОЧНА дезинфекція проводиться в безпосередньому оточенні хворого в приміщенні (квартира, лікарня і так далі) для знищення збудників хвороби після виділення їх хворим. З цією метою часто провітрюється приміщення, знешкоджують сечу, кал, мокроту, залишки їжі, білизну хворого, кілька разів в добу (не менш 3-х разів) роблять вологе прибирання з дезинфікуючими засобами т.д.
ЗАВЕРШАЛЬНА дезинфекція в епідемічному вогнищі один раз, відразу після ізоляції хворого, але не пізніше, ніж через 6–12 годин після його госпіталізації, одужання або смерті.
Для дезинфекції використовують дезинфікуючі засоби, що володіють здатністю знищувати збудників інфекційних хвороб в навколишньому середовищі людини.
Дезинфекцію проводять фізичними, хімічними або комбінованими методами. Фізичні методи передбачають використання високих температур (кип'ятіння, прогрівання гарячить повітрям, водяною парою, обпалення, прожарення, спалювання), ультразвука, рентгенівських, ультрафіолетових, інфрачервоних променів і так далі Хімічні методи засновані на використанні дезинфікуючих засобів хлорної винищити (0.1–4% розчин), хлораміну (0.2–5% розчин), розчин пероксида водню (1–6%), гіпохлорида кальцію (3.5–10%) формалін (40%) лізолу (2–3–5–10%) і ін. Комбіновані методи припускають послідовне використання декількох способів. Наприклад, знезараження посуду здійснюється шляхом попереднього миття в проточній воді із застосуванням миючих засобів, а потім її на 60 мін занурюють в розчин хлораміну.

ЗАВДАННЯ 17. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ.

На жаль при аваріях, катастрофах і стихійних лихах значне число постраждалих складають діти. Так при хімічній катастрофі в Арзамасе (1988г.) і залізничній катастрофі в Башкирії (1989г.) вони склали відповідно 13.7 і 24.3%.
При організації захисту і допомоги постраждалим дітям повинні бути враховані наступні чинники:
1) У екстремальній ситуації у дітей виключається такий вид медичної допомоги як самодопомога, і більшості випадків взаємодопомога. Тому рятувальники, медичні працівники повинні надати допомогу перш за все дітям. При однаковому ступені тяжкості поразки, діти мають перевагу перед дорослими при наданні допомоги як в осередку (місці) ураження, так і на етапах медичної евакуації.
2) Поразки у дітей пов'язано з анатомо-фізичними особливостями дитячого організму. До них перш за все слід віднести:
– генералізована реакція нервової системи на різні види стресу – больовий температурний (переохолодження, перегрів організму), опіковий і ін. Навіть при порівняно невеликих стресових діях у дитини швидко набувають вираженого ступеня зміни діяльність серцево-судинної системи, дихання, а при значніших – виникає судорожний синдром.
–- чутливість, дітей особливо молодшого віку, до втрати крові навіть в невеликих кількостях. Так у новонародженої дитини втрата 50 мл крові рівнозначна втрати дорослим 600-1000 мл крові. При цьому слід пам'ятати, що у дітей ширші артерії і співвідношення їх до просвіту вен в два рази більше, ніж у дорослих. Вельми лабільно артеріальний тиск сприяє швидшому розвитку шокових станів.
– схильність слизистих оболонок верхніх дихальних шляхів до набряків, напружена робота нирок, що підвищує небезпеку розвитку набряку легенів, гіпергідратації і обезводненню організму.
– висока еластичність кісткової системи, що знижує частоту перелому кісток у дітей і разом з тим обумовлює типові для дитячого віку пошкодження скелета – надломи, підокісні переломи за типом «зеленої вітки» і ін.
3) Винесення дітей з місць поразки і евакуація їх до лікувальних установ проводиться у супроводі родичів (знайомих). Дітей у віці до 5 років з місць поразки доцільно виносити на руках, якщо це дозволяє стан постраждалого, характер і локалізація поразки. В цілях якнайшвидшої доставки до профільних спеціалізованих лікувальних установ (відділення) бажано не затримувати постраждалих дітей на першому етапі евакуації або (по можливості) минути його. Але в таких випадках повинна передбачатися спадкоємність в наданні допомоги.
4) На першому етапі медичної евакуації з метою створення умов для тимчасової госпіталізації з кожних 100 місць повинне бути виділене 20–25 місць для постраждалих дітей. При наданні ним медичній допомозі використовується медичне майно, апаратура і предмети відходу, вживані в дитячих клініках
5) Особливої активної ролі набувають питання захисту дітей в зонах радіоактивного і хімічного зараження. Окрім застосування індивідуальних засобів захисту, використовуються всі можливі для укриття дітей в колективних засобах захисту, зокрема від несприятливих атмосферних умов (жара, холод, задимленість).
6) У хімічних вогнищах всі уражені діти, незалежно від тяжкості поразки, повинні розглядатися як носилки. Невідкладна лікарська допомога повинна бути максимально наближена до меж зони ураження. В першу чергу надають допомогу найбільш важко ураженим дітям грудного віку, забезпечуючи їх швидку евакуацію.
7) У значної частини дітей, хворих інфекційними захворюваннями, у відповідь реакція організму на однакову дозу збудника буде більш виражена, ніж у дорослих. У дітей досить швидко розвивається судорожний гіпертермічний синдром, порушення діяльності дихальної, серцево-судинної і виділенної систем, а також ендотоксичний шок, септичні стани, а також з'являється блювота, дисфункція травного апарату, порушуються багато видів обміну речовин. Ця обставина вимагає швидкого сортування хворих дітей і їх термінової евакуації до спеціалізованих лікувальних установ з проведенням заходів в дорозі.
8) При використанні медикаментозних засобів (антидотів), надання допомоги постраждалим дітям обов'язково враховувати рекомендації, вироблені для педіатричної практики.
9) Слід враховувати психоемоційний стан постраждалої дитини. Дітям молодше за вік (2–3 року) властива неконтрольована поведінка, що утрудняє організацію ним захисту і надання допомоги.
Як випливає з викладеного, організація захисту і допомоги дітям в районах надзвичайних ситуацій є важкою справою. Проте, саме від своєчасних і правильних дій рятувальників і медичних бригад залежить врятування життя більшості постраждалих дітей.

ЗАВДАННЯ 18. ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ПРИ РАДІОАКТИВНОМУ ЗАБРУДНЕННІ.

Основними способами захисту населення при радіоактивному забрудненні (зараженні) є:
–сповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення
–укриття в захисних спорудах (притулки, ПРУ), а при їх відсутності в будівлях з негайною герметизацією вікон, дверей, вентиляційних отворів і тому подібне
–використання індивідуальних засобів захисту (протигазів, респіраторів), а при їх відсутності – ватяно-марлевих пов'язок
–використання профілактичних протирадіаційних препаратів з АЇ-2
–виключення споживання забруднених продуктів і води
–дотримання правил (режимів) поведінки людей на забрудненій території
–евакуація при необхідності населення із забруднених територій
–обмеження доступу на забруднену територію
–санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруд і ін. об'єктів.
Порядок дії і правила поведінки людей в зараженому районі РВ визначаються радіаційною обстановкою.
При помірному зараженні необхідно знаходиться в ПРУ від декількох годинників до діб, а потім потрібно перейти в звичайне приміщення, вихід з якого в першу добу вирішується не більше ніж на 4 години. Підприємства і установи продовжують роботу в звичайному режимі.
При сильному зараженні знаходиться в укритті потрібно до 3-ої доби, в подальші четверо діб допустиме перебування в звичайному приміщенні, виходити з якого щодоби можна не більше ніж на 3-4 години. Підприємства і установи працюють по особливому режиму, при цьому роботи на відкритій місцевості припиняються на термін від декількох годинників до декількох діб.
У разі небезпечного і надзвичайно небезпечного зараження тривалість перебування в укритті складає не менш 3-ої доби, після чого можна перейти в звичайне приміщення, але виходити з нього слід тільки при крайній необхідності і на нетривалий час.
Воду для пиття і приготування їжі слід брати тільки з водопроводу і захищених колодязів. Всі продукти в герметичній тарі, а також що зберігалися в холодильниках, шафах, підпіллі, в скляному і емальованому посуді, в поліетиленових мішках, придатні до вживання.
Слід мати на увазі, що радіоактивному забрудненню (зараженню) піддаються лише верхні шари незахищених продуктів. У жодному випадку не можна знищувати продовольство, заражене РВ.
Після видалення верхнього шару або через деякий час в наслідку природної дегазації воно стане придатним до вживання.

ЗАВДАННЯ 19. ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ХІМІЧНОМУ ЗАРАЖЕННІ.

Основні способи захисту населення на хімічно небезпечних об'єктах є:
–сповіщення про небезпеку хімічного зараження
–укриття в захисних установах (притулки)
–використання індивідуальних засобів захисту (протигазів і засобів захисту шкіри)
–застосування антидотів і ІПП
–дотримання режимів поведінки (захисту) на зараженій території
–евакуація людей із зони зараження
–санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, споруд, транспорту, техніки, майна.
При загрозі або виникненні аварії на хімічно небезпечному об'єкті негайно відповідно до заздалегідь розроблених планів проводиться сповіщення працюючого персоналу і населення, що проживає поблизу. Населення по сигналу сповіщення надягає засоби захисту органів дихання і виходить із зони зараження у вказаний район.
Організовується розвідка, яка встановлює місце аварії, вид СДЯВ, ступінь зараження території, повітря, полягання людей в зоні зараження, межі зон зараження, напрям і швидкість вітру в приземленому шарі і напрям розповсюдження зараженого повітря.
Встановлюється оточення зон зараження і організовується регулювання руху.
Уражені після надання ним допомозі доставляються в незаражений район, а при необхідності до лікувальної установи.
Продукти харчування і вода, зараження, що опинилися в зоні, піддаються перевірці на зараженість, після чого ухвалюється рішення на їх дегазацію або знищення.
При виконанні режимів поведінки необхідно пам'ятати, що чим швидше люди покинуть заражену місцевість, тим менше небезпека їх поразки.
Долати заражену територію слід швидко, прагнучи не піднімати пил і не торкаючись до навколишніх предметів. На зараженій території не можна знімати засоби захисту, палити, приймати їжу, пити воду.
При виявленні на шкірі (руках, шиї), одягу крапель ОВ необхідно обробити ці місця рідиною з ІПП.
Після виходу з району зараження необхідно пройти санітарну обробку із зміною білизни і при необхідності весь одяг.

ЗАВДАННЯ 1. ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ РЯТУВАЛЬНИХ І ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ.

Для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в умовах надзвичайних ситуацій і катастроф притягуються формування ГО об'єктів народного господарства і при нагоді частини озброєних сил України і Військово-морського флоту.
Перераховані сили ГО забезпечуються засобами захисту, приладами, автомобілями, механізмами і іншою технікою, що дозволяють в коротші терміни провести великий комплекс рятувальних і інших невідкладних робіт.
ДО РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ ВІДНОСЯТЬСЯ:
–розвідка осередку ураження
–локалізація і гасіння пожеж на підступах до об'єктів і на об'єктах ведення рятувальних робіт
–розшук уражених і витягання їх з-під завалів, з пошкоджених будівель, загазованих і задимлених приміщень, що горять
–подачі повітря в завалені захисні споруди
–розтин завалених споруд і порятунок людей, що знаходяться в них
–надання першої мед. допомозі і першій лікарській допомозі ураженим і їх евакуація до лікувальних установ
–виведення (вивіз) населення з небезпечних місць в безпечні райони
–санітарна обробка людей, дезактивація їх одягу, взуття і засобів індивідуального захисту
–знезараження території, споруд, транспорту і спеціальної техніки.

1 2 3 4 5 6 7


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП