ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Словник психологічних термінів

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Словник психологічних термінів

1 2 3 4 5 6

Термінологічний словник з психолого-педагогічного курсу.

А

АСОЦІАЦІЯ (від лат. associatio - з'єднання) - зв'язок між двома психічними елементами, що виник в результаті досвіду і обумовлююча при актуалізації одного елемента зв'язку прояв і іншого. В різних напрямах асоціативної психології було запропоновано виділяти асоціації по типу їх виникнення. Так були виділені асоціації за схожістю (червоне - пурпурне), за контрастом (велике - маленьке), за суміжностю в просторі або в часі (запах приправи до їжі викликає апетит), причинно-наслідкові (сильний вітер - озноб). Було виявлено, що сила зв'язку залежить від ряду умов (сила вражень, що викликаються елементами зв'язку, їх новизна, а також здібності індивіда).

Б

БАЖАННЯ - суб'єктивна характеристика мотиваційного процесу, в якій ключовим переживанням суб'єкта виступає його цілеорієнтованість.
БІОЛОГІЧНИЙ ГОДИННИК - внутрішні генетично запрограмовані ритмічні механізми, що служать для тимчасового впорядковування біологічних функцій і поведінки. Базовими є біологічні ендогенні механізми у вигляді короткоперіодичних хімічних або физико-хімічних процесів клітинного рівня. На їх основі працюють механізми з добовою, місячною, сезонною періодичністю.
БУГЕРА-ВЕБЕРА ЗАКОН - див. ЗАКОН БУГЕРА-ВЕБЕРА.

В

ВАЛІДНІСТЬ ТЕСТУ - дійсна здатність тесту вимірювати ту психологічну характеристику, для діагностики якої він заявлений. Кількісно валідність тесту може виражатися через кореляції результатів, одержаних з його допомогою, з іншими показниками, наприклад, з успішністю виконання відповідної діяльності. Виділяють декілька типів валідности: 1. Змістову; 2. За критерієм, або емпіричну; 3. Понятійну, або конструктивну.
ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА - структури нервової системи вищих тварин, робота яких забезпечує управління вегетативними, або рослинними, функціями організму (травленням, кровообігом, диханням, обміном речовин і енергії, виділенням) за рахунок контролю за моторною і секреторної діяльності внутрішніх органів. Виділяють симпатичну нервову систему, яка регулює орган, що іннервується перш за все за рахунок медіатора норадреналіну, і парасимпатичну нервову систему, яка регулює орган, що іннервується перш за все за рахунок медіатора ацетілхоліну. Їх дія на органи і системи організму є протилежною. Загальне узгодження вегетативних функцій відбувається на рівні гіпоталамуса.
ВИДИ ПАМ'ЯТІ - структурні особливості мнемічної діяльності, пов'язані з різними механізмами запам'ятовування, тимчасовими показниками утримання в пам'яті, характеристиками матеріалу. За характером матеріалу, що запам'ятовується, можуть бути виділені зорова, слухова, дотикова пам'ять. За параметрами тривалості зберігання інформації в пам'яті виділяють сенсорну, де зберігання здійснюється не більше 1,5 с., короткочасну з часом зберігання не більше 30 с. і довготривалу пам'ять, що дозволяє зберігати матеріал постійно.
ВИМІРЮВАННЯ В ПСИХОЛОГІЇ - процедури визначення кількісної вираженості психологічних феноменів. В цих процедурах використовуються різноманітні шкали, які є деякою безліччю позицій, що поставлені в деяку відповідність з психологічними елементами. В класифікації шкал, запропонованій в l946 р. американським психологом і психофізиком С.Стівенсом, виділяються наступні шкали: відносин, інтервальна, порядкова і номінальна.
ВИРОБЛЕНІСТЬ - процес адаптації до діяльності, під час якої відбувається настройка всіх психофізіологічних функцій за рахунок актуалізації динамічного стереотипу, що актуально здійснюється. При цьому підвищується збудливість і функціональна рухливість нервової системи, посилюється концентрація збудження нервових процесів. Ця настройка приводить до зменшення часу виконання операцій, підвищення ритмічності роботи і її продуктивності. Виробленість зазвичай завершується в першу годину роботи, після чого настає стійкий робочий стан.
ВИТІСНЕННЯ - форма психологічного захисту. Характеризується тим, що при її реалізації відбувається усунення неприйнятних потягів і переживань зі свідомості.
ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - нейрофізіологічні процеси, що проходять в корі великих півкуль головного мозку і найближчій до неї підкірці які обумовлюють здійснення психічних функцій. Як основна теоретична модель для аналізу вищої нервової діяльності виступає рефлекс, за допомогою якого відбувається реагування організму на дії навколишнього світу. Основними механізмами роботи є нервові процеси збудження, за рахунок якого можуть утворюватися і функціонувати нові тимчасові зв'язки, і гальмування, яке може обумовлювати згасання умовного рефлексу, якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним. Виділяють наступні основні закони вищої нервової діяльності: 1. Утворення нових тимчасових зв'язків при підкріпленні нейтрального подразника безумовним; 2. Згасання тимчасових зв'язків за відсутності підкріплення умовного подразника безумовним; 3. Іррадіація і концентрація нервових процесів; 4. Взаємна індукція нерівних процесів; 5. Формування динамічних стереотипів, що є складними динамічними системами рефлексів. Формування і згасання тимчасових зв'язків відбувається в корі великих півкуль головного мозку, а нервові центри найважливіших безумовних рефлексів локалізовані в підкіркових відділах мозку, за рахунок яких досягається високий рівень активності нервових клітин кори великих півкуль.
ВІДЧУТТЯ - 1) емоційні переживання людини, в яких відображається стійке відношення індивіда до певних предметів або процесів навколишнього світу; 2) будова образів окремих властивостей предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними. В класифікаціях відчуттів використовуються різні ознаки. За модальністю виділяють зорові, смакові, слухові, дотикові і інші відчуття. За нервново_фізіологічним субстратом виділяють екстерорецептивні, пропріорецептивні і інтерорецептивні відчуття. За генетичною ознакою (Г.Гед,1918) виділяють більш давню протопатическую і більш молоду эпикритическую чутливість.
ВІК - якісно специфічний рівень онтогенетичного розвитку. В житті людини прийнято виділяти наступні вікові категорії: дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1 - 3), дошкільний вік (від 3 до 6-7), молодший шкільний вік (від 6-7 до 11-12), отроцтво (від 11-12 до 15-17), юність (від 15-17 до 19-21), молодість (від 19-21 до 25-30), зрілість (від 25-30 до 55-60), старість (від 55-60 і старше). Кожний вік в людському житті визначає нормативи, за допомогою яких можна оцінити адекватність розвитку індивіда і які торкаються психофізичного, інтелектуального, емоційного і особового розвитку. Перехід до наступного етапу відбувається у формі криз вікового розвитку.
ВМІННЯ - див. УМІННЯ.
ВНУТРІШНЄ МОВЛЕННЯ - прихована вербалізація, супроводжуюча процес мислення. Її прояви найбільш виражені при розумовому вирішуванні різних задач, уявному плануванні, уважному слуханні мови інших людей, читанні текстів про себе, при завченні і пригадуванні. В плані внутрішньої мови здійснюється логічне впорядковування даних, які сприймаються, включення їх в певну систему понять, проводиться самоінструктаж, здійснюється аналіз своїх дій і переживань. За своєю логіко-граматичною структурою, яка істотно визначається складом думки, внутрішня мова є узагальненими семантичними комплексами, що складаються з фрагментів слів і фраз, з якими групуються різні наочні образи і умовні знаки. При зіткненні з ускладненнями або суперечностями внутрішня мова набуває більш розгорненого характеру і може переходити у внутрішній монолог, в шепітну або гучну мову, відносно яких простіше здійснювати логічний і соціальний контроль.
ВОЛЯ - здатність людини досягати поставлених нею цілей в умовах подолання перешкод. Як основа здійснення вольових процесів виступає характерна для людини опосередкованість її поведінки за рахунок використання нею суспільно вироблених знарядь або засобів. На ній будується процес, що має значні індивідуальні варіації, свідомого контролю над тими або іншими емоційними станами або мотивами. За рахунок цього контролю отримується можливість діяти всупереч сильній мотивації або ігнорувати сильні емоційні переживання. Розвиток волі у дитини, що починається з раннього дитинства, здійснюється за рахунок формуванні свідомого контролю над безпосередньою поведінкою при засвоєнні певних правил поведінки.
ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ - див. УПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ.
ВПЕРТІСТЬ - див. УПЕРТІСТЬ.
ВЧИНОК - особова форма поведінки, в якій здійснюється самостійний вибір цілей і способів поведінки, що часто суперечить загальноприйнятим правилам.

Г

ГАЛЮЦИНАЦІЯ - сприйняття фактично відсутнього предмету або його ознак, яке суб'єктивно визнається за реальне. Виникає, як правило, при різних психічних розладах, в стресових ситуаціях, а також під час тривалої сенсорної ізоляції.
ГЕДОНІЗМ - (грец. hendone - насолода) - античне поняття, що позначає веселощі і задоволення. В етиці старогрецької філософії кіренаїків дане поняття було встановлено за основу навчання, в якому значенням життя визнавалася насолода, але не тільки тілесна, а також і духовна.
ГЕНЕТИКА ПОВЕДІНКИ - розділ генетики, присвячений дослідженню закономірностей спадкової обумовленості функціональних проявів діяльності нервової системи. Основна її задача - описати механізми реалізації генів в поведінкових ознаках і виділити вплив середовища на цей процес. Поряд з іншими дослідницькими методами тут використовується генетико-селекційний метод, завдяки якому властивості нервової системи і особливості поведінки можуть бути цілеспрямовано змінені. Кожна успадкована ознака поведінки має, як правило, складний полігенний характер. Для тварин, що знаходяться на більш низьких ступенях еволюційних сходів (комахи, риби, птахи), характерна мала мінливість природжених, інстинктивних актів, обумовлених генотипом. При надбанні процесом утворення умовних рефлексів все більшого значення в еволюційному розвитку генотип все менш обумовлює фенотипічну мінливість. Інформація, важлива для адаптації, може не тільки отримуватися у власному досвіді, але й передаватися від батьків до нащадків на основі безпосередніх контактів, за рахунок наслідувальних умовних рефлексів. Дані, одержані від генетики поведінки, мають особливе значення для вивчення нервової діяльності людини при патології: часто розумова відсталість і психічні захворювання мають спадкову обумовленість і пов'язані з генетичними порушеннями обміну речовин, зміною числа і структури хромосом.
ГОМЕОСТАЗ - (від грец. homoios - подібний і stasis - нерухомість) - процес, за рахунок якого досягається відносна стабільність внутрішнього середовища організму (постійність температури тіла, кров'яного тиску, концентрації цукру в крові). Як окремий механізм можна виділити нервово-психічний гомеостаз, за рахунок якого забезпечується збереження і підтримка оптимальних умов функціонування нервової системи в процесі реалізації різноманітних форм діяльності.
ГОТОВНІСТЬ ДО ДІЇ - установка, направлена на виконання тієї або іншої дії. Припускає наявність певних знань, умінь, навичок; готовність до протидії виникаючим в процесі виконання дії перешкод; приписування якого-небудь особового значення виконуваній дії. Готовність до дії реалізується за рахунок прояву окремих складових дії: нейродинамічної сформованості дії, фізичної підготовленості, психологічними чинниками готовності.
ГРА - активність індивіда, скерована на умовне моделювання тієї або іншої розгорненої діяльності. Виникнення гри в процесі еволюції тваринного світу обумовлено ускладненням видової життєдіяльності і необхідністю засвоєння досвіду видового співтовариства молодими тваринами. Вперше німецький вчений К.Гросс відзначив, що гра і тварин, і дітей має функцію вправи: гра характерна саме для тих тварин, у яких поведінка не зводиться лише до автоматичної реалізації інстинктивних актів і яким потрібне варіативне пристосування до мінливих умов існування. Гра в цьому випадку служить для попереднього пристосування інстинктів до умов майбутнього життя. В тому ж ступені і дитяча гра, що виникає в процесі історичного розвитку суспільства, полягає у відтворенні дітьми дій і взаємостосунків дорослих. В індивідуальному розвитку дитини гра стає провідною діяльністю в дошкільному віці, саме у зв'язку з її розвитком скоюються найважливіші зміни в психіці дитини і відбувається підготовка до переходу на новий ступінь розвитку.
ГРУПОВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ - ототожнення себе з узагальненим образом члена якої-небудь соціальної групи або спільноти, за рахунок якого відбувається ухвалення, часте некритичне, її цілей і цінностей.

Ґ

ҐЕШТАЛЬТ - (від нім. Gestalt - форма, структура) - основне поняття гештальтпсихології, що виступає як одиниця аналізу свідомості і психіки, яка позначає цілісні, такі, що не зводяться до суми своїх частин, утворення свідомості (уявний рух, інсайт, сприйняття мелодії). Утворення гештальтів обумовлено діями законів розчленовування психологічного поля.

Д

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому або іншому співвідношенні. До основних видів девіантної поведінки відносяться перш за все злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. На думку Е.Дюркгейма, вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму . Відповідно до теорії аномії Р.Мертона, девіантна поведінка виникає перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. В контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). В теорії стигматизації, вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже при одному тільки визначенні індивіда як такого, котрий соціально відхиляється, і вживанні по відношенню до нього репресивних або виправних заходів.
ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП - поняття, що відображає інтеграцію умовнорефлекторних процесів в корі великих півкуль, яка досягається при багатократному пред'явленні тих самих позитивних або гальмівних умовних подразників, з постійними інтервалами часу між ними. При формуванні динамічного стереотипу відбуваються істотні енерговитрати, які надалі окупаються за рахунок підвищення ефективності роботи нервової системи, оскільки після кожної реакції відбувається автоматична підготовка до подальшої.
ДІЯ - процес взаємодії з яким-небудь предметом, в якому досягається визначена, наперед визначена, мета. В структурі дії можуть бути виділені наступні складові частини: 1. Прийняття рішення; 2. Реалізація; 3. Контроль і корекція. При цьому в прийнятті рішення відбувається пов'язання образу ситуації, образу дії, інтегральної і диференціальної програм. Реалізація і контроль здійснюються циклічно. За прагматичною підставою людські дії можуть бути розділені на керівні, виконавчі, утилітарно-пристосовні, перцептивних, мнемічні, розумові, комунікативні дії. В кожному з них відбувається використання як засвоєних, так і індивідуально вироблених засобів і знарядь.
ДІЯЛЬНІСТЬ - активна взаємодія живої істоти з навколишнім світом, в ході якого вона цілеспрямовано впливає на об'єкт і за рахунок цього задовольняє свої потреби. Вже на відносно ранніх стадіях філогенезу виникає психічна реальність, представлена в орієнтовно-дослідницькій діяльності, покликана обслуговувати таку взаємодію. В її задачу входить обстеження навколишнього світу і формування образу ситуації для здійснення регуляції рухової поведінки тварини відповідно до умов задачі, що стоїть перед нею. Якщо для тварин характерне те, що вони здатні орієнтуватися тільки на зовнішні, безпосередньо сприймані аспекти оточуючого, то для людської діяльності, через розвиток колективної праці, є характерним, що вона може грунтуватися на символічних формах представлення предметних взаємостосунків. В структурі діяльності виділяють: мотиви, спонукаючі суб'єкт до діяльності, цілі як прогнозовані результати цієї діяльності; операціональні, з допомогою діяльність реалізується.
ДОМІНАНТА - (від лат, domimns - пануючий) - поняття, запропоноване А.А.Ухтомськім, позначає пануючий в той або інший часовий відрізок осередок фізіологічного збудження в центральній нервовій системі, на яке відбувається перемикання подразників, що звичайно індиферентні щодо цього осередку. За рахунок цього збудження нагромаджується, а робота інших нервових центрів гальмується. Включає в себе нервові центри, що мають кіркову локалізацію, і субкортикальні компоненти, спільна робота яких проявляється у вегетативній і гуморальній динаміці. Домінанта характеризується підвищеною збудливістю, стійкістю збудження, суммативністю нервових імпульсів, що послідовно приходять, що є нейрофізіологічною основою скерованої поведінки.

Е

ЕЙДЕТИЗМ (від греч. eidos - образ, зовнішній вигляд) - здібність до відтворення в плані представлень предметів зі всіма їх деталями.
ЕКСПРЕСИВНА МОВА (від лат. expressio - вираз) - процес породження мовного вислову, представленого в усній або письмовій формі. Початок цього процесу лежить у формуванні загального задуму, потім будується внутрішня мова, що переводиться потім у власне зовнішню мову.
ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ (від греч. enkephalos - головний мозок) - метод дослідження діяльності мозку за допомогою реєстрації сумарної біоелектричної активності, що фіксується на поверхні голови або безпосередньо на мозку.
ЕФЕКТ ЗЕЙГАРНИК - закономірність, виявлена Б.В.Зейгарник, через яку ефективність запам'ятовування матеріалу залежить від ступеню та форми завершення дії. А саме, краще запам'ятовується та інформація, яка пов'язана з незакінченою дією, що залишилася, що одержало, в рамках левінської школи наступне пояснення: доступ до слідів пам'яті полегшується при збереженні тієї напруги, яка, виникаючи на початку дії, але не розряджається при незакінченій дії.

Ж

ЖЕСТ - елемент пантоміміки, виконуваний за допомогою дій руками. Підрозділяються на ілюстративні, обслуговуючі яку-небудь виказувану думку, і виразні, що свідчать про емоції або наміри людини. Ряд жестів придбав ритуалізоване значення.

З

ЗАБУВАННЯ - активний процес, що полягає у втраті доступу до матеріалу, який був запамятований раніше, в неможливості відтворити або взнати те, що було засвоєне. Тому, хто забуває піддається перш за все те, що не актуалізується в контексті вирішуваних задач. Найбільш інтенсивно воно здійснюється відразу після закінчення завчання. При цьому краще всього зберігається осмислений і важливий матеріал, набуваючий в процесі зберігання більш узагальненого і схематичного характеру. Другорядні деталі забуваються швидше. За певних умов спостерігається ефект оборотності процесу. Так, відтворення зовнішніх і внутрішніх умов, при яких відбувалося запам'ятовування й використання особливих стратегій відтворення може приводити до відновлення забутого матеріалу.
ЗАКОН БУГЕРА-ВЕБЕРА - один з основних законів психофізики, відкритий французьким вченим П.Бугером, згідно якому ледве помітна зміна відчуття за умов зміни інтенсивності подразника виникає при збільшенні початкового подразника на деяку постійну його частку. Так, досліджуючи здатність людини розпізнавати тінь на екрані, який одночасно освітлювався іншим джерелом світла, Бугер показав, що мінімальний приріст освітлення предмету I, необхідний для того, щоб викликати відчуття ледве помітної відмінності тіні від освітленого екрану, залежить від рівня освітленості екрану I, але відношення I/I - величина постійна. До виявлення такої ж закономірності прийшов дещо пізніше, але незалежно від Бугера, німецький вчений Е.Вебер. Він проводив експерименти на розрізнення ваги, довжини ліній і висоти звукового тону, в яких також показав постійність відношення ледве помітної зміни подразника до його початкової величини. Це відношення (I/I), що характеризує величину диференціального порогу, залежить від модальності відчуття: для зору вона рівна 1/100, для слуху - 1/10, для дотику - 1/30. Надалі було показано, що виявлений закон не має універсального розповсюдження, а справедливий тільки для середньої частини діапазону сенсорної системи, в якому диференціальна чутливість має максимальне значення. За межами ж цієї частини діапазону диференціальний поріг зростає, особливо в діапазонах абсолютних нижньої і верхньої межи.
ЗАКОН ЙОСТА - емпірична закономірність, визначена в 1895 р. А.Йостом, згідно якої при рівній вірогідності відтворення з пам'яті безглуздої інформації старіша інформація повільніше забувається і вимагає при доучуванні меншого числа повторень. Механізмом, що лежить в основі цієї закономірності, виступає переклад інформації з короткочасної пам'яті в довготривалу.
ЗАКОН СПЕЦИФІЧНИХ ЕНЕРГІЙ - постулат, сформульований в 1827г. І.Мюллером як загальний принцип сенсорної психофізики, згідно якому кожний орган чуття має специфічний для нього вид відчуттів, який не залежить від характеру діючого подразника.
ЗАКОН ФЕХНЕРА - сформульований в 1860 р. Г.Фехнером в "Елементах психофізики" закон, згідно якому величина відчуття прямо пропорційна логарифму інтенсивності подразника. Тобто зростання сили подразнення в геометричній прогресії стоїть у відповідності до зростання відчуття в арифметичній прогресії. Ця формула вимірювання відчуттів була виведена на основі досліджень Вебера, в яких була показана постійність відносної величини приросту подразника, що викликає відчуття ледве помітної відмінності. При цьому був введений власний постулат про те, що ледве помітний приріст відчуття є величиною постійною і може бути використаний як одиниця вимірювання відчуття.
ЗВИЧКА - дія, що визначається ритуалізованим характером або характером примусу. При формуванні звички за неодноразового виконання будь-якої дії, надзвичайно важливе значення має та, що викликається самим здійсненням дії, приємний емоційний тон.

1 2 3 4 5 6


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП