ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Право. Бюджет

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Право. Бюджет
1 2 3 4 5 6

Стабільність державних цінних паперів досягається за рахунок оптимізації насиченості ними фінансового ринку. Цінних паперів, з одного боку , має бути достатньо для максимізації надходжень від державних позик, а з іншого – не повинен мати місце їх надлишок, який може спричинити падіння курсової ціни.
58. Державні позики , їх класифікація.
Державний кредит являє собою досить специфічну ланку державних фінансів. Він не має окремого фонду фінансових ресурсів; кошти, що мобілізуютья за його допомогою, проходять через бюджет. В окремих випадках за його допомогою залучаються кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти. Державний кредит може виступати у двох формах: ощадна справа і державні позики.
Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють: державні позики, що надаються на підставі угод і державні позики, забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформлюються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організації та фінансових інститутів. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку. Оформлення державних позик може здійснюватись двома видами цінних паперів – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями ( векселями).
Облігація являє собою боргове зобов’язання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).
Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання , спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформлюються короткострокові позики (іноді середньострокові- казначейськими нотами), облігаціями – середньо- та довгострокові.
Залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні (надаються юридичними і фізичними особами даної чи інших країн) і зовнішні (надходять ззовні- від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інститутів).
Відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові (термін погашення до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років) позики.
За характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні (з нульовим купоном). За процентними позиками дохід встанвлюється у вигляді позикового процента. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводитися щорічно, раз на півріччя, щоквартально. У виграшних позиках виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Дисконтні позики характеризуються тим, що державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Вказана різниця формує дохід кредитора.
Державний кредит є сукупністю найрізноманітніших форм і методів фінансових відносин. Такий підхід націлений на створення сприятливих умов для залучення коштів як для держави, так і для її кредиторів. Різноманітність форм дозволяє максимально врахувати різнобічні інтереси юридичних і фізичних осіб. Залучення позик повинно мати в основі два чинники – мінімізацію вартості позики та встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринку.
Мінімізація вартості позики досягається, по-перше, за рахунок процентної політики, по-друге, за рахунок умов випуску і погашення. Процентна політика відображає при цьому два протилежних фактори: мінімізацію вартості позики і максимізацію її привабливості, яка, в свою чергу, залежить від достатньо високого процента. На фінансовому ринку державні цінні папери мають найнижчий процент, який виступає своєрідним індикатором цього ринку.
Стабільність державних цінних паперів досягається за рахунок оптимізації насиченості ними фінансового ринку. Цінних паперів, з одного боку , має бути достатньо для максимізації надходжень від державних позик, а з іншого – не повинен мати місце їх надлишок, який може спричинити падіння курсової ціни.
59. Види державних цінних паперів.
Одним із пунктів класифікації держ позик є їх класифікація за правовим оформлення: а)держ позики, що надаються на підставі угод. Угодами оформляться, як правило кредити від урядів інших країн, міжнр організацій та фін інститутів; б)держ позики, забезпечені випуском ЦП. За допомогою ЦП мобілізуються кошти на фін ринку. Оформлення держ позик має здійснюватися 2 видами ЦП: 1)облігаціями; 2)казнач зобов (вексель). Облігація – це боргове зобовязання держави, за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі % чи виграшу. Вони мають бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти). Казначейські зобовязання (векселі) мають характер боргового зобовязання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі %. Казначейськими зобовязаннями як правило офрмлюються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейськими нотами), облігаціями – середньо- та довгострокові.
60. Зовнішнє державне запозичення, його доцільність і напрями.
Окрім внутр. запозичень є й зовнішні – це вся сума заборгованості кредиторам за межами Укр.(65 млрд. грн. в 2000р.). Зовн. борг утвор-ся з таких напрямків:
- розміщення боргових ц/п;
- одержання позик у спеціалізованих фін.-кредитних інститутів;
- одержання позик у ін. держав.
Нинішнє становище ек-ки Укр. вимагає залучення кредит. рес-в у таких значних обсягах, які можуть надати лише потужні міжнар. фін. установи, такі як МВФ, Світовий банк, МБРР, ЄБРР та ін. Звичайно ці установи дотримуються принципу безперечного повернення коштів, тому характерною вимогою кредитних договорів за їх участю є забезпечення надання рес-в держ. гарантіями. Згідно з Положенням “Про порядок залучення іноз. кредитів та надання гарантій КАбМіну Укр. для забезпечення зобов’язань юрид. осіб-резидентів щодо їхнього погашення ” від 5.05.97р. гарантії КабМіну Укр. надаються для забезпечення іноз. кредитів, що залучаються у формах:
-кредитів(кредитних ліній), наданих Укр. іноз. державами, міжнар. фін. орг-ми та та іноз. банками відповідно до міжнар. договорів Укр.;
-міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням КабМіну Укр. Укр-м експортно-імпортним банком чи ін. банками-агентами КабМіну Укр. з іноз. банками та міжнар. фін. орг-ми згідно із закон-вом;
-кредитів у іноз. валюті, що надаються юрид. особами-резидентами, міжнар. фін. орг-ми, іноз. банками, фін.-кредит. та ін. установами, фірмами й орг-ми відповідно до міжнар. договорів Укр. за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами.
При вкладанні у великі підпр-ва зовн. кредитних рес-в, отриманих під гарантію уряду, суттєво уповільнюється їхня окупність. До того ж мех-м контролю за використанням заопзичених рес-в недосконалий, тому нечасто досягається очікуваний позитивний рез-т. Отже, виникає нагальна потреба розробити досконалий мех-м викор-ня зовн. запозичень під гарантії уряду для підпр-в малого та сер. бізнесу. Привабливішим є отримання гарантій уряду під кредити, погашення яких передбачається здійснювати із залученям коштів держ. бюджету, оскільки надання таких гарантій не потребує укладення договорів застави чи поруки. Проте досить часто процес надання гарантій перетворюється на процес надання субсидій, а тому тягар погашення іноз. кредитів гарантованих урядом, перекладається на держ. бюджет, що за умов існуючого бюджет. дефіциту в країні є вкрай неефективним і соц-но несправедливим використанням бюджетних коштів.
61. Державний борг та його структура. Використання державою у своїй фін. політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до форм-ня держ. боргу. Державний борг – це сума заборгованості держави своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги. Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період % з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і %, що мають бути виплачені за позиками. Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам всередині даної держави, а зовнішній борг – заборгованість кредиторам за межами даної країни.
Стр-ра держ. зовн. боргу Укр. така:
- заборгованість за позиками міжнар. орг-ій ек-го розвитку - 45%;
- заборгованість за позиками іноз. комерц. банків – 1,5%;
- заборгованість за позиками органів правління іноз. держав – 30%;
- ін. заборгованість – 23,5%.
62. Джерела погашення держ.боргу
1)Дж-ла погаш-я внутрішнього держ боргу.
Наявність бюдж дефіцитів протягом тривалого часу веде до форм-ня держ боргу. Покриття боргу зд-ся за рах бюджету і видатки на обсл-ня держ боргу закл-ся у бюджет поточного року. Внутрішній борг — це заб-сть за запозич-ми на внутр р-ку
у нац валюті.
Джерелами погашення внутр держ боргу є: • додаткові податкові надх-ня внасл зростання ВВП,
інв-ня позич кошгів. Це реальне джерело і економічно обгрунтоване; •Зб-ня доходів бюджету за рах введення нових податків, підв-ня ставок і розш-ня об'єкта опод-ня з діючих податків, всебічне використання неподаткових методів. Таке джерело є реальним, але економічно невиправданим: краще одразу підвищити рівень опод-ня, ніж при погашенні заборгованості які включає також і %, належні до сплати; • Скорочення видатків. Оцінка цього джерела аналог, т/т це реальне джерело, але екон підхід невиправданий; • Грошова емісія - нереальне і недоц-не джерело, екон-но невипр-не. Варт-ть грошей надає і сук вар-ть грошей не змін-ся, зб-ся лише к-ть грошей. Але це краще, ніж накопич-ти держ борг; • Нові позики - рефінансування боргу. Фінансово – це реальні гроші але найб невиважена фін пол-ка (найнебезпечніша), бо реальн борг не погашається, а збільшується.
2)Дж-ла погашення зовн-го державного боргу. Наявність бюдж дефіцитів протягом тривалого часу веде до форм-ня держ боргу. Покриття боргу зд-ся за рах б-ту і видатки на обсл-ня держ боргу закл-ся у бюджеті поточного року. Зовнішній борг - це заборг-сть за запоз-ми на зовн ринку у іноз валюті. Джерела покриття зовн держ боргу:
Основне джерело - це валютні надходж-я в країну, що в свою чергу визначається станом платіжного балансу. Його позитивне сальдо джерелом погашення м/вист-ти валютні резерви ЦБ та кредити МВФ, які видаються на вирівн-я сальдо платіжного балансу. ‘‘
63. Видатки б-у на обслуговування держ боргу.
При складанні бюджету обов'язково передб-ся видатки на обсл-ня держ боргу, т/т погашення боргу, термін якого припадає на даний рік, а також виплат % з усіх позик випущ-х на даний момент.
Т ч у бюджет включаються видатки на даний момент. Планування цих вид-ів заснов-ся на складенні платіж-о календаря, в якому з кожної позики розписуються терміни і сума погашення в окр роки і сума %. Визначена заг сума обслуговування боргу в поточному році порів-ся з реал-ми джерелами його погашення. За відсутності реал джерел д-ва м/здійс-ти різні способи коригування своєї заборгованості (відстрочка, зм-ня ставок). Крім окр методів (уніфікація, консолід-я, відстрочка) м-викор-ся рестр-ія заборг-сті. Існує 2 крайніх способи врегулювання заборгованості, коли немає реальних джерел:
1) оголошення дефолту (неплатоспроможності)
2) анулювання боргів (відмова).
64. Завдання і способи управління держ боргом.
Упр-ня держ. боргом полягає у забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це відноситься як до поточного, так і до капітального боргу. Щодо поточного боргу, необх-но забезпечити реальні джерела його погашення. Відповідно до капітального боргу важливо встановити такі терміни його погашення, що будуть співвідноситися з наявністю належних для цього джерел.
В упр-ні зовн. і внутр. боргами існують певні специфічні ознаки. Платоспроможність за внутр. позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел., а платоспроможність за зовн. боргом залежить насамперед від валютних надходжень.
При недостатній платоспроможності держави можуть застосовуватись такі способи коригування позикової політики:
- конверсія;
- консолідація;
- уніфікація;
-обмін за регресивним співвідношенням;
- відсрочка погашення;
- анулювання.
Конверсія держ. боргу – це зміна доходності позик. Вона відбув-ся внаслідок зміни ситуації на фін. ринку (напр., рівня облікової ставки ЦБ) чи погіршення фін. стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачений дохід.
Консолідація – це перенесення зобов’язань по раніше випущеній позиці на нову позику з метою подовження терміну позики. Проводиться у формі обмін облігацій попередньої (чи поередніх) позики на нові. В окремих випадках може затсосовуватись і скорочення термінів позики.
Уніфікація явл. собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує упр-ня держ. боргом і може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.
Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення держ. боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше, як часткова відмова держави від своїх боргів.
Відсрочка погашення означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.
Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, які будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені. терміни.
65. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ, ЙОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, СТРУКТУРА ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ.
Сутність бюджету розкривається у призначенні — фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної. Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.
Система доходів бюджету України відображає практично всі методи їх формування. Вона характеризується такими надходженнями:
1. Податкові надходження:прямі податки —податок на прибуток підприємств;прибутковий податок з громадян;земельний податок (плата за землю);податок з власників транспортних засобів;податок на промисел;•непрямі податки —податок на додану вартість;акцизний збір;мито;• платежі за спеціальне використання природних ресурсів — лісовий дохід: плата за воду;плата за корисні копалини;•плата за державні послуги, рентні та компенсаційні доходи — державне мито; рентні платежі за нафту і газ, що видобуваються в Україні, та різниця в цінах на природний газ;відрахування на геолого-розвідувальні роботи;відрахування на дорожні роботи;інші надходження;•місцеві податки і збори.
2. Неподаткові надходження:від приватизації майна державних підприємств;від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;від реалізації державних матеріальних резервів;інші.
3. Внески до цільових фондів.
4. Державні позики.
До складу видатків бюджету України відповідно до прийнятої структури бюджетної класифікації належать:1. Державне управління.
2. Судова влада.3. Міжнародна діяльність.4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу.5. Національна оборона.6. Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.7. Освіта.8. Охорона здоров'я.9. Соціальний захист і соціальне забезпечення.10. Житлово-комунальне господарство.11.Культура і мистецтво.12. Засоби масової інформації.13. Фізична культура і спорт.14. Промисловість та енергетика.15. Будівництво.16. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство імисливство.17. Транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікаціїта інформатика.18. Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.19. Заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.20. Охорона навколишнього природного середовища і ядернабезпека.21. Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха.22. Поповнення державних запасів і резервів.23. Обслуговування державного боргу.24. Державні цільові фонди (за винятком Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).25. Видатки, не віднесені до основних груп.
66. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ, ЇХ СКЛАД, СТРУКТУРА ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ.
Місцевий бюджет відповідно до Бюджетного Кодексу містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.
Структура бюджету розглядається у горизонтальному і. вертикальному розрізах. У горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади та управління і характеризується взаємопов'язаними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».
Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.
Бюджетна система відображає сукупність усіх видів бюджетів, що створюються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою.
Теоретично можливі три варіанти виокремлення видів бюджетів;а) створення єдиного бюджету для всієї країни;б) створення окремих регіональних бюджетів. (Як перший, так і другий варіанти мають суттєві недоліки і не знайшли застосування.);в) створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.
Відповідно до такого підходу у бюджетній системі розрізняють:• центральні бюджети;• місцеві бюджети.
До центральних належать централізований бюджет країни (в Україні — Державний бюджет) і центральні бюджети федеративних утворень (наприклад. Республіканський бюджет Автоном-ної Республіки Крим).
Місцеві бюджети розрізняються за рівнями адміністративного поділу на:• централізовані відповідно до певної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські);• децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах).
Доходи бюджету районів формуються за рахунок:— трансфертів з обласного бюджету;— трансфертів з бюджетів для виконання делегованих повноважень територіальних громад села, селища, міста та територіальних громад за об'єктами, що спільно використовуються.
Всі доходи, що зібрані або отримані виконавчими органами місцевих рад, місцевими державними адміністраціями міст Києва та Севастополя, є коштами відповідного бюджету територіальних громад сіл, селищ та міст, бюджетів міст Києва та Севастополя, що сппямовуються на загальносуспільні потреби територіальної громади. Місцеві бюджети складаються з двох розділів: поточного бюджету і бюджету розвитку.
Поточний складається з бюджету для виконання власних повноважень і бюджету для виконання делегованих повноважень. Бюджет розвитку спрямовується на фінансування ін-вестиційної, інноваційної та іншої діяльності для розширеного відтворення.
З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються видатки на:— фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що підпорядковані органам державної влади та управління Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Се-вастополя, а також соціально-культурних заходів згідно з покладеними на ці органи влади функціями;— утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади і самоврядування;— фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;— інші заходи, що фінансуються відповідно до законодавства України з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
67. ЦІЛЬОВІ ФОНДИ БЮДЖЕТУ.
Державні цільові фонди входять до системи державних фінансів, які окрім цієї своєї ланки включають ще Державний бюджет, Державний кредит і фінанси підприємств 1).Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади і підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Він здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і забезпечує, насамперед, збір та акумуляцію зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та фінансування витрат на виплату пенсій.
2)Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України
Він єдиний орган, який у межах наданих йому повноважень здійснює керівництво та управління обов'язковим державним соціальним страхуванням.
Виконавчі дирекції фонду вирішують покладені на них завдання разом з профспілковими органами.
Кошти Фонду соціального страхування України не належать до складу державного бюджету України.
3) Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду сприяння зайнятості населення України.
Для сприяння і оперативного вирішення фінансових та управлінських проблем зайнятості населення створено Фонд зайнятості населення України.
Він є самостійною ланкою фінансової системи і функціонує на державному та місцевому рівнях за рахунок:— асигнувань з державного та місцевих бюджетів, обсяг яких встановлюється Верховною Радою України (1% від коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів);— обов'язкових внесків підприємств, установ і організацій всіх форм власності, які здійснюють виробничо-господарську або комерційну діяльність.
Важливим джерелом доходів Фонду є збори на обов'язкове соціальне страхування у разі безробіття.
4) Збір до Державного інноваційного фонду України
З метою фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки створено Державний інноваційний фонд.
5)Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів
Бюджет Фонду формується за рахунок:1 — коштів, що передаються Фонду з державного бюджету;
2 — надходженнь від підприємств, установ та організацій, що не забезпечили додержання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів;3 — благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян;4 — відтворення позабюджетних коштів, у тому числі відсотки за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками цільових коштів Фонду України соці-ального захисту інвалідів;5 — інших надходжень.
6) Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Правовою основою цього збору є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Для концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з таких питань, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного се-редовиша на здоров'я населення утворено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.
1 2 3 4 5 6

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП