ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Міжнародні організації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Міжнародні організації

1 2 3 4 5

24. Міжнародні неурядові орг-ї: правовий статус, сутність, види, форми діяльності.
Економічна та соціальна рада ООН дає таке визначення м. неурядової орг-ї „будь-яка міжнародна орг-я, створена не на основі міжурядової угоди”. М. неурядові орг-ї є суб’єктами міжнародного приватного права. Водночас вони мають свій інституціональний та договірний механізм, завдяки якому справляють належний вплив на економічні, політичні та інші міжнародні відносини. Не всі м. неурядові орг-ї мають статут. Членами можуть бути представники урядів, приватні особи, національні орг-ї або і ті, і ті одночасно (індивідуальне та колективне членство). До більшості неурядових організацій входять колективні члени – національні асоціації, національні групи, національні професійні організації тощо. Переважна більшість рішень неурядових орг-й має характер необов’язкових рекомендацій з питань, які входять компетенції орг-ї. Обов’язковими є лише внутрішні рішення (фінансові, процедурні, організаційні тощо). Бюджети формуються головним чином за рахунок членських внесків, розміри яких визначаються керівними органами цих організацій за спеціальними шкалами. Додатковими джерелами фінансування можуть бути приватні пожертвування, фінансова підтримка різних фондів, урядів, інших міжнародних організацій. Види: загальноекономічні – Європейське товариство для вивчення громадської думки і ринкової кон’юктури (ЕСОМАР); Міжнародна торгівельна палата (МТП); Міжнародний центр з оптової торгівлі; галузеві – Всесвітня організація туристичних агентств, Європейський меблевий союз, Міжнародна конференція виробників електроенергії, Міжнародний центр з хім.. добрив; кооперативні – Міжнародний кооперативний альянс (МКА), Скандинавське кооперативне оптове товариство, Карибська кооперативна конфедерація; громадські – визначають економічні та соціальні питання, - Міжнародна асоціація економічних наук (МЕА), Міжнародний статистичний інститут, Міжнародний комітет з наукової організації праці в с/г господарстві. Проте неурядові економічні орг-ї нині все ще відіграють другорядну, допоміжну роль; мають обмежені фінансові можливості, порівняну невелику кількість персоналу. Серед сучасних форм діяльності можна назвати: прийняття постанов – одна з основних форм діяльності, хоч рішення мають рекомендаційний характер. Підготовлені та прийняті постанови, проекти, хартії, декларації досить часто використовуються урядами або міждержавними орг-ціями для розробки провідних документів; організація заходів – конгреси, конференції, семінари тощо – це форуми, на яких обговорюються актуальні проблеми міжнародних відносин. Уряди також використовують такі зустрічі для висловлення своєї позиції з певного питання у привітаннях глав держав і урядів; проведення дослідної роботи, видання і розповсюдження інформаційних бюлетенів, оглядів, інших матеріалів – реалізація інформаційної та консультативної функцій деяких організацій; участь у заходах, що їх організують міжурядові орг-ї, - неурядовим орг-ціям це дає можливість справляти додатковий вплив на перебіг деяких процесів у світовій економіці, впливати на рішення міжурядових орг-й, отримувати від останніх додаткові фінансові кошти на реалізацію спільних проектів. А міжурядовим орг-ціям таке співробітництво дає можливість отримувати додаткову інформацію з незалежних джерел, залучати спеціалістів, експертів неурядових об’єднань; видання інформаційно-аналітичних матеріалів – форма роботи, що, поряд з проведенням дослідної роботи, передбачає регулярне видання журналів, брошур, газет, стат. довідників; організація навчання та курсів підвищення кваліфікації – ця форма діяльності властива організаціям, у статутах яких зазначено як мету – поширення певних знань серед населення всіх країн

25. Роль неурядових організацій у системі регулювання МЕВ. Хоча міжурядові та неурядові організації мають різну спрямованість, об'єднуючим моментом для цих двох типів орг-й є наявність сукупності інтересів, що виходять за межі національних кордонів. У світі спостерігається тенденція до зростання ролі неурядових орг-й, про що свідчать такі тенденції їх розвитку:
—невпинне зростання кількості (1945 р. — 862, 1955 р. — 985, 1965 р.— 1995, 1975 р. — 2470, 1990 р. — майже 4000 неурядових організацій, 2001 р. — понад 20 000);
—посилення співробітництва у вирішенні не окремих, а глобальних проблем сучасних міжнародних відносин;
—зростання рівня і масштабів взаємодії з міжнародними міжурядовими орг-ми, особливо установами системи 00Н;
—формування ширшого, менш національне обмеженого світогляду в учасників неурядових організацій, що прийнято називати міжнародною соціалізацією;
—зміцнення незалежності та авторитету цих організацій, що веде до певного конкурування у формах та методах діяльності з міжурядовими організаціями та урядами окремих країн.
Проте неурядові економічні організації нині все ще відіграють другорядну, допоміжну роль у координації міжнародного економічного співробітництва; мають обмежені фінансові можливості, порівняно невелику кількість персоналу.
27. Організація економічного співробітництва і розвитку — ОЕСР була створена в 1961 р. на основі Конвенції про її створення і стала наступницею Організації європейського економічного співробітництва, заснованої в 1948 р. для реалізації «плану Маршалла». Нині ОЕСР — єдина офіційна міжнародна економічна організація широкого профілю, яка об'єднує не тільки кількісно значну групу держав, а й практично всі індустріально розвинуті країни.
Її основними цілями є: сприяння розвиткові світової економіки забезпеченням оптимального економічного розвитку, зростання зайнятості і підвищення рівня життя за збереження фінансової стабільності держав-членів; сприяння економічному та соціальному добробуту в регіоні ОЕСР шляхом координації політики держав-членів; координація допомоги держав ОЕСР країнам, що розвиваються.
До складу організації входять 29 країн: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція, Швейцарія і Японія.
У роботі ОЕСР беруть участь Комісія ЄС, а також представники ЄАВТ, ЄОВС і Євроатому.
За роки існування ОЕСР перетворилась в один із основних центрів розробки погодженої економічної стратегії держав-членів щодо широкого кола як внутрішніх, так і зовнішніх проблем господарського розвитку.
Організаційна структура складається з ради, виконавчого комітету, комітетів, робочих груп та експертних комісій, міжнародного секретаріату, департаментів, центру зі співробітництва з європейськими перехідними економіками, інших автономних і напівавтономних органів. Фінансування організації здійснюється за рахунок внесків її членів.
ОЕСР регулярно розповсюджує аналітичні та статистичні матеріали (в тому числі на електронних носіях), спеціальні монографії, журнали, серійні видання, економічні звіти та прогнози, технічні та статистичні бюлетені, матеріали конференцій тощо.
28. ЄС: історія створення, склад, цілі створення, орг. стр-ра. Підписанню угод про ЄС передував тривалий процес побудови європейської інтеграційної моделі і відповідних інститутів ЄС, тобто органів управління самою наднаціональною організацією. У 1947 почав діяти амер. «план Маршалла» для відбудови екон-ки Європи, для керівництва виконанням якого було створено Орг-ю європ. економ. співроб-ва (пізніше перетворена в ОЕСР).У 1949 було створено Раду Європи. У 1948 р. почав діяти митний союз Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург). 1951-підписання Франц, Нім-ною, Італ, Бельг, Нідерл та Люксемб-м Дог-ру про заснування Європ. об’єднання вугілля та сталі. 1957-підписання Римських угод, які заснували Євр. екон. співтов-во і Євр. співтов-во з атомної енергії. Із злиттям вищ. кер-ва ЄОВС і Комісії ЄЕС було створено у 1967 інституц. прообраз суч. Європ. співтов-ва, відомого як ЄС. Наступне розширення співроб-ва: вступ Данії, Ірл., Спол. Кор-ва Велик. і Півн. Ірл., Грец, Ісп і Португ., Австр., Фінл., Швец., підписання угоди (1992) про спільний екон. простір між ЄЕС і ЄАВТ.У 1993 набрала чинності Угода про ЄС. Відпов. до цієї Угоди засновується політ. і екон. союз, який означає проведення спільної екон. і зовн. пол-ки, а також пол-ки в галузі безпеки і співроб-ва у соц. сфері. Крім того, запроваджується єдине європ. громадянство, підвищується роль Європ. парламенту, розширюються повноваження органів ЄС. Положення Маастр. угоди були розвинуті й доповнені Амстерд. однойменною угодою (1997). Доповнення стосувалися питань принципів демократії, прав людини, соц. пол-ки, міждерж. співроб-ва в сфері внутр. справ і юстиції, бор-би із злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, корупцією, расизмом. У 2004 до ЄС вступили: Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. Цілі:— утворення тісного союзу народів Європи;— сприяння збаланс. та довгостр. екон. прогресу, завдяки створенню простору без внутр. кордонів;— посилення екон. та соц. співроб-ва;— утворення екон. та вал. союзу і створення в перспективі єдиної валюти; утвердження власної ідентичності в міжн. сфері, особливо шляхом проведення спільної зовн. пол-ки і пол-ки в сфері безпеки, а в перспективі — спільної оборонної пол-ки;—розвиток співроб-ва у сфері юстиції та внутр. справ;—збереження та примноження спільних надбань.
Орг. стр-ра: Євр.рада (кер. політ. орган, існ. з 1974. включ. глав держ. або урядів, міністрів закорд. справ, а також голову Євр. комісії разом з одним з заступників; рішення ЄР не мають обов'язк. хар-ру, але вони дають потужні політ. імпульси та накресл. напрями подальшого розв-ку.), Євр.комісія (викон. орган ЄС, роль-забезпечення виконання положень дог-рів про ЄС, підготовка закон. ініціатив, які після прийняття стають постановами та директ-ми), гарантії виконання затвердж. законопроектів), Євр.рада міністрів (переважно політ. орган, що затверджує або коригує пропозиції Євр. комісії, якій доручено виконання рішень Ради міністрів), Євр. парламент (предст. асамблея держав—чл. ЄС, що має закон. й наглядові повноваження), Євр. суд (розглядає спори між держ-чл., між Союзом і кр. ЄС, між інст-ми, фіз особами або спільними органами і Союзом; висловлює свою думку щодо міжн. угод), Екон. і соц. комітет (інст-ція, що має консульт. хар-р), Комітет регіонів (консульт.орган, створ.у 1994, який забезп. предст-во регіон. та місц.спільнот у процесі прийняття рішень Союзом) та Рахункова палата (колег. орган, існує з 1975, забезп. зовн. контроль спільних євр. фін-сів і консульт. розгляд фін. та бюдж. проектів ЄС), Євр. інвест. банк (фін. інст-т Євр. співтов-ва).

29. Розширення ЄС. Ураховуючи роль ЄС в с-мі міжн. відн-н у цілому і відн-н екон. хар-ру зокрема, зміни заг. ситуації у світі, багато д-в висловл. своє бажання стати його членами. Уже подали відпов. заяви Туреч, Швейц та Норв. У зв'язку з цим вироблені критерії прийняття нових чл. до ЄС. Кр-претендент до вступу в цей союз передусім має бути європ, демокр і поважати права людини. Крім того, вона повинна мати функціонуючу ринк. екон-ку, прийн. інтеграц. закон-во ЄС і бути в такому стані, що дає можл-ть реаліз. зовн. пол-ку співтов-ва.Слід зазнач, що змінилася пол-ка ЄС і стосовно кр. Сх. Євр. Наприк 1991 р. була уклад угода з Польщею, Угорщиною, Чехословаччиною (нині Чехія і Словаччина) – зараз вони є членами ЄС (з 2004), в 1992 р. — з Болгарією і Румунією щодо їх асоціації в Союзі.На початку 2003 р. ЄС було прийнято рішення про підписання угод про вступ 10 кр, а саме: Ест-ї, Кіпру, Латв, Литв, Мальт, Польщ, Словач, Словен, Угорщ, Чех. Парламенти 15 держав — членів Євросоюзу ратифікували ці угоди, а в зазначених кр були проведені нац. референдуми, на яких громадяни висловили свою думку про вступ до цього євр. угруповання. У 2007 р. планується вступ до ЄС Болг. та Румун.

30. Сучасний стан співроб-ва Укр.з ЄС. Євр. співтов-во визнало У. як незал. державу у 1991. У.стала правонаступницею Угоди про торгівлю та комерц. й екон. співроб-во, уклад. між СРСР та Євр. співтов-вом у грудні 1989. У Люксембурзі у1994 р. була підпис. Угода про партнерство і співроб-во між У. і ЄС (УПС)-ратиф. ВР У. у1994. Кр—чл ЄС ратифікували Угоду тільки у1998. УПС уклад. на поч. період тривалістю 10 років. У1996 р. Радою міністрів ЄС прийнятий План дій щодо У. На сьогодні ЄС є найб. інвестором і другим після Росії торг. партнером У, а також найб. донором безопл. фін. допомоги. Значну матер. допомогу було надано У. для підтримки перех. періоду у вигляді макрофін. доп-ги (підтримка балансу платежів) шляхом надання позик. Вона спрямов. на впровадження заходів у межах екон. реформ, на вдосконалення ядерної пол-ки, на гуман. доп-гу, пов'яз. з проблемами, які виникли внаслідок Чорноб. катастрофи, на техн.доп-гу всіх видів. Каналами надання доп-ги слугували Програма ТАСІS та інші спец. програми. Серед інш. секторів, на яких було зосередж. увагу Програми, були енергетика й охорона довк. По двох секторах (с/г і продовольство, транспорт та комун-ї) спостер-ся зменшення обсягів коштів, що свідчить про зниження уваги до них у Програмі по країні. Однак значні фін. рес-си були надані У у формі устаткування і споруд. У 1998 була затвердж. Стр-я інтеграції У до ЄС, що має забезп. входження держави до євр. політ, екон і прав простору та отримання на цій основі статусу асоц. члена ЄС, що є гол. зовн-політ. пріоритетом У у середньостр. вимірі. Пріоритет на найбл. роки в галузевій співпраці віддається сфері транс'європейських трансп, електроенергет. та інформ. мереж, співроб-ву в галузі юстиції, бор-бі з організ. злочинністю, митній справі, наук-досл.сфері, пром. і с/госп-кій кооперації тощо. Заг. стр-я ЄС щодо У ухвалена Євр радою у 1999 р. Вона розрах. на 4 роки і є док-том, що закладає засади співпраці з державою, яка не є безпосереднім претендентом на вступ до Союзу. Основні положення стос-ся підтримки У з боку ЄС в екон, політ, культ сферах, а також у галузі юстиції і внутр. справ.

31. Прав. основи співроб-ва У. з ЄС. Євр. співтов-во визнало У. як незал. державу у 1991. У.стала правонаступницею Угоди про торгівлю та комерц. й екон. співроб-во, уклад. між СРСР та Євр. співтов-вом у грудні 1989. У Люксембурзі у1994 р. була підпис. Угода про партнерство і співроб-во між У. і ЄС (УПС)-ратиф. ВР У. у1994. Кр—чл ЄС ратифікували Угоду тільки у1998. УПС уклад. на поч. період тривалістю 10 років. З 1995 почав діяти спільний комітет, утвор. сторонами і признач. для моніторингу екон. і торг. співроб-ва. У1996 р. Радою міністрів ЄС прийнятий План дій щодо У. Цілями партнерства, прогол. Угодою між Співтов-вом і У, є:—забезпечення у відп. межах політ. діалогу між сторонами, який сприятиме розвитку тісних політ відносин;—сприяння розвиткові торгівлі, інв-й і гармон. екон. відносин між стор-ми;—створення основ взаємовиг.екон, соц, фін, цив, наук-техн та культ співроб-а;—підтримка зусиль У до зміцнення демократії й розв-ку її екон-ки та завершення переходу до ринк. екон-ки. У 1998 була затвердж. Стр-я інтеграції У до ЄС, що має забезп. входження держави до євр. політ, екон і прав простору та отримання на цій основі статусу асоц. члена ЄС, що є гол. зовн-політ. пріоритетом У у середньостр. вимірі. Пріоритет на найбл. роки в галузевій співпраці віддається сфері транс'європейських трансп, електроенергет. та інформ. мереж, співроб-ву в галузі юстиції, бор-бі з організ. злочинністю, митній справі, наук-досл.сфері, пром. і с/госп-кій кооперації тощо. Заг. стр-я ЄС щодо У ухвалена Євр радою у 1999 р. Вона розрах. на 4 роки і є док-том, що закладає засади співпраці з державою, яка не є безпосереднім претендентом на вступ до Союзу. Основні положення стос-ся підтримки У з боку ЄС в екон, політ, культ сферах, а також у галузі юстиції і внутр. справ.
32. Європейська асоціація вільної торгівлі — ЄАВТ створена у 1960 р. на основі Стокгольмської конвенції. На відміну від ЄС, ЄАВТ є регіональним економічним угрупованням зі збереженням суверенних прав країн-членів і відсутністю наднаціональних інститутів. Великобританія, котра спочатку не приєдналася до шести країн Європейського співтовариства, з власної ініціативи організувала ЄАВТ, членами якої у різні роки були Австрія, Великобританія, Данія, Ісландія, Ліхтенштейн, Португалія, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. В подальшому Австрія, Великобританія, Данія, Португалія, Фінляндія, Швеція вийшли з ЄАВТ і приєдналися до Європейського співтовариства. Сьогодні ЄАВТ налічує чотири країни-учасниці: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія.
Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.
Мета організації:
— сприяти стійкому зростанню економіки, фінансової стабільності, раціональному використанню ресурсів;
— сприяти розширенню світової торгівлі і послідовному усуненню торгових бар'єрів;
— розвивати торгівлю в умовах добросовісної конкуренції;
— сприяти забезпеченню повної зайнятості населення, підвищенню рівня життя в країнах-членах.
В організаційній структурі ЄАВТ виділяються: Рада, постійні комітети та секретаріат.
У торгівлі між країнами-членами ЄАВТ скасовані всі мита, але зберігаються зовнішні митні тарифи.
Україна поставила за мету інтегруватися до ЄАВТ. Вона розглядає цю організацію як інструмент не лише інтеграції до ЄС, а й приєднання до ВТО.

49. Спеціалізовані установи ООН.
Спеціалізовані установи, пов'язані з 00Н спеціальними угодами про співробітництво і координацію, взаємодіють з нею і одна з одною через координуючий апарат ЕКОСОР. Це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжурядових угод, які мають широку компетенцію і працюють у співробітництві з 00Н. Кожна спеціалізована установа являє собою міждержавну галузеву організацію. Спеціалізовані установи користуються самостійністю і мають повну юридичну правоспроможність. ЕКОСОР координує їх діяльність.
Міжнародна організація праці 00Н (МОП) — спеціалізована установа 00Н, сферою діяльності якої є соціально-економічні проблеми трудящих, забезпечення повної зайнятості і зростання рівня життя тощо.
Міжнародна морська організація (ММО) — спеціалізована установа 00Н, завданнями якої є: заохочення співробітництва урядів з технічних питань міжнародного торговельного судноплавства, сприяння виробленню найефективніших стандартів (з безпеки на морі, морської навігації), боротьба із забрудненням моря плавзасобами та забрудненням довкілля.
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) — спеціалізована установа 00Н, що займається питаннями розробки принципів і техніки міжнародного повітряного сполучення; забезпечення безпечного і планомірного розвитку цивільної авіації, підготовки проектів міжнародних повітряних конвенцій, сприяння безпеці польотів на міжнародних авіалініях тощо.
Всесвітній поштовий союз (ВПС) — спеціалізована установа 00Н, цілями якої є поглиблення міжнародного співробітництва, сприяння ефективній роботі поштових служб, надання технічної допомоги для вдосконалення поштового обслуговування тощо.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) — спеціалізована установа 00Н, створена з метою охорони інтелектуальної власності в усьому світі через співробітництво між державами-членами і міжнародними організаціями у сфері інтелектуальної власності.
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) створена з метою заохочення міжнародного співробітництва у сфері освіти, науки і культури; забезпечення поваги до законності та справедливості, прав людини й основних свобод незалежно від раси, статі, мови або релігії згідно зі Статутом 00Н.
Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) — спеціалізована установа 00Н, заснована рішенням Генеральної Асамблеї 00Н як центральний координуючий орган у сфері допомоги промисловому розвитку країн, що розвиваються, надання допомоги країнам з перехідною економікою і країнам, що розвиваються, в реструктуризації і приватизації в промисловості; надання технічної допомоги.
Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) — спеціалізована установа 00Н, діяльність якої
спрямована на сприяння поліпшенню харчування та якості життя, вдосконалення виробництва і розподілу продовольства та іншої сільськогосподарської продукції, поліпшення умов життя сільського населення, розвиток світової економіки і боротьбу з голодом.
Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку 00Н (МФСР) заснований з метою збільшення виробництва продовольства, поліпшення умов харчування і боротьби з бідністю через планування і фінансування проектів для підвищення доходів населення; мобілізації фінансових коштів для збільшення виробництва продовольства і поліпшення харчування в найменш розвинутих країнах.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) — спеціалізована установа 00Н, до функцій якої входять: координація міжнародної системи охорони здоров'я; консультування і допомога; сприяння в укладанні угод і розробці нормативів і рекомендацій; співробітництво в розробці і впровадженні міжнародних стандартів з діагностики, якості продуктів харчування, біологічних і фармацевтичних препаратів тощо.
Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) — спеціалізована установа 00Н, створена з метою сприяння глобальному співробітництву у сфері метеорологічних, гідрологічних і географічних спостережень; створення та експлуатація метеорологічних центрів і служб; координації міжнародного співробітництва.
Міжнародний союз із телекомунікацій (МСТ) — спеціалізована установа 00Н, метою якої є підтримка і розширення міжнародного співробітництва у галузі використання телекомунікацій усіх видів; сприяння країнам, що розвиваються, у сфері телекомунікацій; сприяння розвитку технічних засобів та їх оптимальної експлуатації.
Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) — спеціалізована установа 00Н, завданнями якої є підтримка і поглиблення міжнародного співробітництва у сфері використання електрозв'язку, технічна допомога країнам, що розвиваються, сприяння розвитку та оптимальній експлуатації технічних засобів електрозв'язку тощо.

1 2 3 4 5


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП