Починаючи вивчати курс кримінального права, необхідно зве-рнути увагу на те, що «кримінальне право» походить від лат. слова crimen — злочин. Відповідно кримінальне право — наука про злочини, а Кримінальний кодекс — Кодекс про злочини. Поняття кримінального права використовується в двох зна-ченнях: 1) галузь законодавства України; 2) самостійна галузь права, тобто юридична навчальна дисци-пліна про історію та теорію кримінального права, чинний кримі-нальний закон, практику його застосування. Використання поняття кримінального права як галузі права, науки і навчального курсу базується на єдиній нормативно-правовій базі — системі чинних норм кримінального права, тобто галузі кримінального законодавства України. Кримінальне право відрізняється від інших галузей права осо-бливими завданнями, своїм предметом охорони, а також специ-фічним предметом і методом правового регулювання. Кримінальне право — це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціо-нованих її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину. Кримінальне право як сукупність правових норм встановлює: 1) які порушення закону визнаються злочинами; 2) які види покарання призначаються за їх учинення; 3) що є підставою кримінальної відповідальності; 4) умови, підстави та порядок призначення покарання; 5) умови, підстави та порядок звільнення від покарання. Особливістю кримінального права як галузі права є: 1) кримінально-правові норми приймаються тільки Верхов-ною Радою України; 2) тільки кримінальне законодавство визначає, які правопо-рушення визнаються злочином та які покарання призначаються за їх учинення; 3) тільки кримінальний закон визначає види та міру покарання за злочин. Кримінальний закон — це акт вищого органу державної вла-ди, який визначає підстави кримінальної відповідальності, ви-знає, які правопорушення є злочинами і встановлює міри пока-рання за їх учинення. Єдиним законодавчим актом України є Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верхо-вної Ради України 5 квітня 2001 року і введений в дію з 1 вересня 2001 року. КК України складається з Загальної та Особливої час-тин з, відповідно, 15 розділів, 108 статей і 20 розділів, 339 статей, а також Прикінцевих та перехідних положень і додатком з пере-ліком майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду. Тобто, специфічною рисою кримінального права України є те, що його джерела — норми кримінального права формулюються тільки у законах. У ч. 1 п. 22 ст. 92 Конституції вказується, що діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Вони можуть також міститися в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких на-дано Верховною Радою України. Кримінальний кодекс має своїм завданням, згідно з Конститу-цією України, охороняти особу, її життя та здоров’я, честь і гід-ність, недоторканність та безпеку, охороняти права й свободи громадян, державний суверенітет і суспільний лад України, увесь правопорядок від злочинних посягань. Частина 1 ст. 1 КК України закріплює своїм завданням пра-вове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадяни-на, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних по-сягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобі-гання злочинам. Зі змісту цієї кримінально-правової норми ми бачимо, що осно-вним завданням КК України є 1) правове забезпечення охорони певних соціальних відносин і 2) запобігання вчинення злочинам. Засобом захисту є встановлення вичерпного переліку суспіль-но небезпечних діянь, які визнаються злочинами, та встановлен-ня відповідних мір кримінального покарання. Кримінальне право, виконуючи певні задачі, які перед ним ставляться, здійснює ряд функцій: охоронну — охорона найбільш важливих соціальних ціннос-тей від злочинних посягань; попереджувальну — посягання на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, тягне за собою криміналь-ну відповідальність; виховну — виховує у громадян гідне ставлення до суспільних цінностей; регулятивну — встановлює види та розміри покарання, зняття та погашення судимості тощо. Предметом регулювання кримінального права виступають сус-пільні відносини, які виникають унаслідок вчинення злочину. Вони звуться кримінально-правові відносини. Ці відносини виникають з моменту порушення особою норм кримінального закону, в зв’язку з чим відповідна особа повинна понести кримінальне покарання. Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а з іншого — держава в особі уповнова-жених на те органів чи осіб (це органи дізнання, слідства, прокура-тури, суду тощо). Зазначені органи мають право і зобов’язані притя-гнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов’язана понести по-карання та інші обмеження, пов’язані з кримінальною відповідаль-ністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю від-повідала положенням кримінального закону. Кримінально-правові відносини закінчуються після реалізації кримінального покарання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Предмет і завдання кримінального права» з дисципліни «Кримінальне право України»
