Основи польської політики безпеки та Політика безпеки і оборонна стратегія РП 1992 року
Документи з 1992 р. були створені вже за зовсім іншої геополітичної ситуації і, можна сказати, були результатом незалеж- них оцінок, вперше позбавлені будь-якої упередженості. Ці доку- менти, по суті, визначали стратегію національної безпеки і в її межах стратегію оборони РП за умов оборонної самостійності 90-х років, а тому стали важливим внеском у розбудову безпеки держави. Передусім вони вдало описували тогочасну реальність і розпізнавали можливі загрози для держави. У той час Польща вхо- дила до так званої сірої зони між Європою, що вже стабілізувалася, та дезінтегрованим пострадянським простором, а Росія й надалі вважала Польщу зоною своїх впливів. Відповідно до нових реалій, в Основах польської політики безпеки та в Політиці безпеки і
287 Koziej S. Ewolucja polskiej strategii obronności // Polska polityka bezpieczeństwa 1989–2000 / Pod. red. R. Kuźniara. – Warszawa: WN “Scholar”, 2001. – S. 453–454. 124
оборонній стратегії РП 1992 р.288, на противагу до документів 1990 р., не відзначалася можливість глобального ядерного конфлікту, а передбачалася можливість конфліктів регіональ- ного рівня, навіть у найближчому оточенні Польщі, зумовлених політичною, економічною чи етнічною дестабілізацією переважно на території СРСР. Загрози, що могли з цього виникнути, складалися із значних за обсягом неконтрольованих міграцій, незаконної торгівлі зброєю (та зброєю масового ураження) чи також при- кордонних конфліктів. Така еволюція оцінки загроз збігалася зі зміною оцінок умов безпеки, викладених в ухваленій на рік раніше новій стратегічній концепції НАТО289. У цих документах Польща описується як передбачувана, ста- більна держава, що позитивно впливає на безпеку в регіоні. Оборонна стратегія опиралася на двох стовпах, що слугували опорами для політики держави. Перший – міжнародна співпраця у широкому розумінні практично у всіх сферах, зокрема військовою, а другий – інтеграція з євроатлантичними структурами безпеки. Через співпрацю передбачається розширювати зону довіри і стабілізації, що могла б призвести до вироблення системи безпеки. За допомогою інтеграції можна знайти вихід із “сірої зони”, а також окреслити свої далекосяжні політичні цілі290. Для Польщі, що залишалася поза європейським структурами безпеки, це було пріоритетом. Загалом оборонна стратегія 1992 р. стала першим стратегіч- ним документом сфери оборони, розробленим за умов реального державного суверенітету. Корисність цього документа найкраще підтверджує її восьмирічний термін дії, тобто до вступу РП в НАТО. Це доволі тривалий час, тим більше в період таких динамічних внутрішніх і зовнішніх перетворень. Багато з її постанов, зокрема щодо оборонної підготовки в мирний час, а також щодо утримання збройних сил, не були реалізовані. Але вдалося досягти найважли- вішої стратегічної і політичної мети, що була сформульована в
документі, тобто членства в НАТО. Цей факт змінив позицію Польщі в Європі, вимагаючи також зміни політики безпеки і обо- рони Польщі, а також документів, що її визначають.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основи польської політики безпеки та Політика безпеки і оборонна стратегія РП 1992 року» з дисципліни «Теорія і практика сучасної європейської політики безпеки: приклад Польщі»
