СУРОЗЬКЕ МОРЕ — назва, вжита в літописній повісті про вбивство вел. кн. владимирського і кн. тверського Михаїла Яро-
славича в Золотій Орді (повість укладена 1319—20, збереглася у складі кількох літописів 15—16 ст., найдавнішим з яких є Софійський перший літопис старшого ізводу). Назва походить від Сурожа — давньорус. назви м. Судак. Поширена думка, що С.м. — це назва Азовського моря, оскільки літописний текст прямо каже, що р. Дон тече в С.м. Проте більш обґрунтованим є припущення, що так називали Чорне море, на березі якого стоїть Судак. У середньовіччі Азовське море часто розглядали як частину Чорного, а гирлом Дону називали Керченську протоку. Назва «Сурозьке море» має паралелі в араб. географів 13—15 ст., які називали Чорне море «бахр Судак» (Судацьке море). Літ.: Брун Ф. Материалы для истории Сугдеи. В кн.: Брун Ф. Черноморье: Сборник исследований по исторической географии Южной России (1852—1877 г.), ч. 2. Одесса, 1880; Dunlop D.M. Bahr Buntus. В кн.: EncyclopJdie de l’Islam, t. 1. Leyde—Paris, 1960; Його ж. Bahr Mautis. Там само; Коновалова И.Г. Северное Причерноморье в арабской географической литературе XIII—XIV веков. «Вопросы истории», 2005, № 1; Вортман Д. Як Азовське море стало Сурозьким. «Ruthenica» (К.), 2011, т. 10. Д.Я. Вортман.
Сурська культура. Глиняний та кам’яний посуд.
кресленими лініями, овальними наколами, ямками та різноманітним їх поєднанням. Знаряддя праці виготовлені із кременю: скребки, мікроскребки, різці, долітця, трапеції, сегменти. Є кістяні вістря стріл, дротиків із кременевими вкладнями, рибальські гачки. Із каменю зроблені сланцеві тесла, грузила для сіток. Літ.: Даниленко В.Н. Сурско-днепровская культура. В кн.: Археология Украинской ССР, т. 1. К., 1985. Н.С. Котова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУРОЗЬКЕ МОРЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
