ПРОГНОЇНСЬКА ПАЛАНКА — адм.-тер. одиниця Вольностей Війська Запорозького низового. Розташов. в пониззі Дніпра на лівому березі Дніпровсько-Бузького лиману, на Кінбурнській косі (нині в Херсон. обл.). Заснована після 1768 (утім, історія її сягає 1735, коли тут був заснований козац. пост). Центром паланки було поселення Прогноїнськ, де розміщувались адміністрація та невелика залога (нині с. Геройське Голопристанського р-ну Херсон. обл.).
20 ПРОДАМЕТА
П.п. мала скромні територіальні розміри, що пояснюється як неземлеробським характером її госп-ва (осн. багатства — соляні озера — «прогної» — та риба з лиману), так і унікальним юрид. статусом цих земель. Останні перебували поза сферою контролю офіц. зверхника Запоріжжя — Російської імперії (запорожці вперто вважали їх своїми, проти чого не заперечували й татари, оскільки не мали тут значних госп. інтересів). Сталого населення на теренах паланки практично не існувало, адже її риболовецька і соляна спеціалізація визначала сезонний характер господарювання. Тутешні риболовецькі факторії влітку приваблювали чимало заробітчан з усієї України, а місц. сіль, хоч і гірша якістю за кримську, завдяки уникненню татар. митниць, обходилася значно дешевше. Крім госп. сенсу існування П.п., був і військовий, адже місц. козац. залога контролювала певні шляхи та збирала розвідувальну інформацію про сусідні Кримський ханат й Османську імперію (Очаків). Після зруйнування Нової Січі 1775 територія паланки надала притулок багатьом запороз. утікачам. Літ.: Яворницький Д. Історія запорізьких козаків, т. 1. Львів, 1990; Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорізького. Дніпропетровськ, 1994. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОГНОЇНСЬКА ПАЛАНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
