КИЇВСЬКИЙ ПОЛК — адм.-тер. і військ. одиниця Гетьманщини. Утворений 1648, на початку національної революції 1648—1676. Полкове місто — Київ, від 1708 — м. Козелець. За «Реєстром всього Війська Запорозького» 1649 полк мав у своєму складі 1792 козаки та 17 сотень, у т. ч. 4 — у Києві. Сотенними центрами були Васильків, Білогородка, Ходосівка (нині село Києво-Святошинського р-ну), Трипілля (нині село Обухівського р-ну), Обухів, Бровари, Гостомель (нині селище міськ. типу, підпорядковане Ірпінській міськраді), Ясногородка, Макарів, Преварка (нині у складі Києва), Мотовилівка (2 сотні; нині с.Велика Мотовилівка, с.Червона Мотовилівка Фастівського р-ну; усі Київ. обл.), Ворсівка (нині село Малинського р-ну Житомир. обл.), Овруч. 1654 К.п. мав 22 сотні (у Києві, Василькові, Білогородці, Трипіллі, Обухові, Мотовилівці, Макарові, Бородянці, Гостомелі, Вишгороді, Димері, Ходосівці, Лісниках (нині село Києво-Святошинського р-ну), Преварці, Рошівці, Чорнобилі, Карпилівці (нині село Іванківського р-ну), Броварах, Заворичах (нині село Броварського р-ну), Острі, Козельці, Бобровиці (нині місто Черніг. обл.). Після Андрусівського договору (перемир’я) 1667 було два К.п. — лівобереж. і правобереж. (1667— 72; підпорядкований гетьманові П.Дорошенку). 1669 до лівобереж. К.п. приєднано частину Переяславського полку і Ніжинського полку. За ревізією 1764 в 11 сотнях К.п., розміщених на Лівобережжі (Бобровицькій, Бориспільській, Гоголівській, Київській, Кобижчанській, Козелецькій, Мринській, Морівській, Олишівській, Остерській і Носівській), налічувалося 3 міста, 14 м-чок і 448 сіл. К.п. брав участь у визвольних змаганнях під проводом Б.Хмельницького, зокрема в обороні Києва від наступу литов. війська 1649 і 1651 (див. Лоївська битва 1649), а також у рос.-турец. війнах 18 ст. Припинив існування 1781 у зв’язку з ліквідацією царським урядом полково-
Печатка Київського полкового суду. 1753. Відбиток.
сотенного устрою в Гетьманщині (див. також Полковий устрій, Сотенний устрій). Полковники: О.Теплуцький (1648), С.-М.Кричевський (1648— 49), А.Жданович (1649—53; 1656— 57), Є. Пішко (1653—54), П.Яненко-Хмельницький (1654—56; 1657— 59), В.Дворецький (1659—60; 1662; 1663—68), С.Третяк (1662— 63), К.Солонина (1669—82, 1687—89), Г.Карпович (КоровкаВольський, 1682—87), К.Мокієвський (1691—1708), Ф.КоровкаВольський (1708—12), А.Танський (1712—31), М.А.Танський (1732—47), М.М.Танський (1747— 51), Ю.Дараган (1751—66), О.Безбородько (1774—75; у 1797— 99 — канцлер Російської імперії), Л.Лукашевич (1779—81). Літ.: Максимович М.А. Обозрение городовых полков и сотен, бывших на Украине со времени Богдана Хмельницкого. Бубновская сотня. В кн.: Максимович М.А. Собрание сочинений, т. 1. К., 1876; Gajecki J. The Cossack Administration of the Hetmanatе, vol. 1. Cambridge, 1978; Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні. Лівобережжя. «Пам’ятки України», 1990, № 2; Реєстр Війська Запорозького 1649 року. К., 1995; Панашенко В.В. Полкове управління в Україні (середина XVII—XVIII ст.). К., 1997; Аброскін П. та ін. Київщина козацька. К., 2004. Л.А. Сухих.
ліг. компромісу між православними та унійцями. Гострих нападок від козаків і правосл. ортодоксів зазнав Мелетій (Смотрицький), який був запідозрений у переході до унійців. Напередодні собору правосл. богослови Лаврентій (Зизаній) та А.Мужиловський визнали його твір «Apologia peregrinatiey do Kraiow Wschodnych» («Апологія мандрівки до східних країв». Львів, 1628) єретичним і противним правосл. догматиці, а під час собору цей твір був підданний анафемі. Через напружену атмосферу, що склалася на соборі, прихильники правосл.-унійного зближення не змогли публічно заявити про свої наміри. Літ.: Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: (Опыт исторического исследования), т. 1. К., 1883. П.М. Сас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
