АВСТРОСЛАВІЗМ — інтелектуальна й громад.-політ. течія в Австрійс. імперії (див. Австрія). Ставила за мету здобуття рівноправності й автономії слов’ян. народів та об’єднання їх на федеративних засадах під егідою і в рамках монархії Габсбургів. У своїх поглядах
прихильники А. відмежовувалися від ідеології й політики сепаратизму, панславізму, русофільства. Як доктрина А. сформувався в 40-х рр. 19 ст. у відповідь на плани розбудови нім. д-ви і приєднання до неї сусідніх слов’ян. тер. Ініціаторами А. виступили чеські діячі К.Гавличек-Боровський (ст. «Слов’янин і чех», 1846) і Ф.Палацький («Лист у Франкфурт», 1848). Австрославістські ідеї здобули визнання на Слов’ян. з’їзді 1848 у Празі й були покладені в основу його документів — «Звернення до слов’янських народів Австрії» та «Маніфест до європейських народів». Тоді ж голова польс.-русинської секції з’їзду К.Лібельт висунув проект, за яким передбачалося проведення щорічних слов’ян. конгресів, створення к-ту з вирішення спільних для австрійс. слов’ян справ. Концепція А. знайшла підтримку в колах зх.
українців та в діяльності їх першої політ. орг-ції — Головної руської ради, яка 1848 запропонувала поділити Галичину на дві автономні частини — сх. (укр.) і зх. (польс.). Імператорський уряд ігнорував вимоги австрославістів, але настанови А. лишалися в програмах різних нац. орг-цій і політ. партій Австрії до Першої світової війни. Водночас А. (з 60-х рр. 19 ст. — одна з форм австрійського федералізму) піддавався критиці революційно налаштованими силами в самій Габсбурзькій монархії й поза її межами за його підтримку імперської системи правління.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АВСТРОСЛАВІЗМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
