АВСТРОМАРКСИЗМ — європ. лівореформістська ідеологічна та
політ. течія; склалася на поч. 20 ст. в австрійс. соціал-демократії; набула поширення у міжвоєнну добу (1919—39); пішла на спад з початком Другої світової війни. Ідеї А., зокрема концепція культ.-нац. автономії, мали свого часу певний вплив на укр. соціал-демократію. У світоглядному відношенні А. поєднує марксизм із неокантіанством. Австромарксисти обстоювали необхідність проведення фундаментальної ревізії марксистської теорії з огляду на: диференціацію робітн. класу й істотні зрушення у класовій структурі (поява середнього класу); орг. зміни в економіці розвинутих капіталіст. країн; динамізм етнонац. відносин. Адаптуючи марксизм до реалій тогочасного життя, ідеологи А. розробили низку концепцій, зокрема нац.-культ. диференціації, еволюційно-нац. політики (О.Бауер), організованого капіталізму (Р.Гільфердінг), класу сфери послуг (К.Реннер), синтезу приватної ініціативи, держ. регулювання й антикризових заходів тощо. Ключові положення А. ґрунтувалися на концептах соціалізованої гуманності та нації як культурної спільноти. Політ. програма А. базувалася на засадах соціального реформізму і культ.нац. автономії. Теоретики А. вважали, що елементи соціалізму поступово визрівають у надрах капіталізму, зокрема внаслідок соціалізації капіталіст. пром-сті. Здебільшого А. орієнтувався на конституційні засоби та форми політ. боротьби у межах парламентської демократії, хоча й не цурався ліворадикальної риторики, переважно в агітаційних цілях. Деякі концепти та установчі положення А. знайшли відображення у повоєн. програмних документах (1947, 1958, 1978) Соціаліст. партії Австрії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АВСТРОМАРКСИЗМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
