Народилася бл. 1032 р. Померла після 1067р. Нею захопився двоюрідний брат норвезького конунга Олафа — Гаральд Сігурдсон, сміливий полководець, поет-скальд. У числі норвезьких вигнанців він перебував при дворі Ярослава Мудрого, а потім був посланий в експедиційний корпус у Візантію, у складі якого брав участь у походах у Малу Азію, Сіцілію, Африку та Італію. У 1040 р. при здобутті Пірея Гаральд розписався рунами на мармуровій фігурі лева. Того лева знаменитий полководець Морозіні у 1687 р. перевіз до Венеції, де він стоїть і досі. У 1043 р., після невдачі повстання Георгія Маніака, якого підтримав київський корпус, з 500 воїнами зумів втекти на Русь. У 1043 р. взяв участь у невдалому морському поході на Візантію новгородського князя Володимира Ярославича. У 1045 р. Ярослав Мудрий таки видав за Гаральда Єлизавету. Це значно зміцнило позиції норвезького принца. У 1046 р. він виїхав на батьківщину, де став співправителем конунга Магнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим Правителем (1047-1066 рр.). Загинув у битві при Стамфордбріджі біля Йорка 25.09.1066 р., пробуючи завоювати Англію. Син Гаральда III та Єлизавети Олаф Спокійний (Олаф Бонд) правив у Норвегії у 1066-1093 рр. Щоб підкріпити становище сина, Єлизавета у 1067 р. вийшла за датського конунга Свена II Естрідсена (1047-1075 рр.). Вона була третьою дружиною Свена II і, можливо, матір'ю його наймолодшої дочки Олени-Гунхільди. Син Свена — Олаф І (король Данії у 1086-1095 рр.) одружився з дочкою Гаральда III та Єлизавети — Індігердою, що ще міцніше скріпило норвезько-датський союз (1930; 1761, s. 1-26; 477, с.95-99).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄЛИЗАВЕТА ЯРОСЛАВНА» з дисципліни «Князівські династії східної Європи»
