Під соціальним трудовим конфліктом зазвичай ро зуміють різновид конфлікту соціального, стадію макси мального розвитку суперечностей між соціальними
24 — 3-3270
суб'єктами економічних і трудових відносин, поведінку (соціальних, соціально-професійних, соціально-демог рафічних, функціональних та інших груп працівників) безпосередньо в сфері трудової діяльності або пов'язаних із нею сферах (розподілу, обміну, споживання тощо)'. Як у всякому соціальному конфлікті, в його основі ле жать будь-які види боротьби між індивідами, мета яких — досягнення (або збереження) засобів виробництва, еко номічної позиції, влади чи інших цінностей, що мають суспільне визнання, а також підпорядкування, нейт ралізація або усунення дійсного (чи уявного) супротивни ка. Конфлікт розвивається, як правило, через конфрон тацію приватних і суспільних інтересів. При цьому влас не конфлікт треба відрізняти від інших форм конфрон тації, які можуть бути наслідком: відсутності згоди (нап риклад між учасниками дискусії); суперечностей між інтересами (різних груп чи індивідів); колізій (моральних або правових норм); суперництва (наприклад у сфері економіки); змагання (наприклад за звання кращого за професією). Жодна з таких форм конфронтації сама по собі не є проявом конфлікту, хоча здатна спричинити його виник нення. Соціальний конфлікт — це завжди боротьба, по роджена конфронтацією суспільних і групових інтересів (а не індивідуальних). У цьому зв'язку слід відрізняти по няття «трудовий конфлікт» від близьких, але не тотожних понять: «конкуренція», «суперництво», «ворожість» . 2 Конкуренція — особливий тип конфліктів, метою яких є одержання вигоди, прибутку або сприятливого доступу до дефіцитних матеріальних і духовних цінностей. Особ ливість конкуренції полягає в застосуванні тільки тих форм боротьби, які в даному суспільстві визнані мораль но-правовими; тобто вона ведеться за правилами «гри», схвалюваними нормативною структурою і культурною системою певного соціуму.
Див., напр.: Полторак В. А. Социология труда: справочник. Днеп- ропетровск, 1997. С. 34 —36. Див.: Социология труда / Под рєд. Н. И. Дряхлова, А. И. Кравчен ко, В. В. Щербиньї. ML, 1993. С. 180 - 207.
371 1. Сутність, структура і функції
Суперництво характерне демонстрацією індивідами взаємної переваги шляхом досягнення загальнозначу- щих, престижних цілей. Суперництво — це боротьба за визнання особистих досягнень і творчих здібностей суспільством, групою, колективом. Об'єктом суперницт ва бувають кращі соціальні чи професійні позиції, наго роди, оцінка підлеглих, визнання колег або керівництва. Ворожість — це фіксована психологічна установка, готовність до конфліктної поведінки. Проте не завжди ворожість переростає в конфлікт, так само як не в будь- якому соціальному конфлікті вона має домінувати. Тому різні типи конфліктів і навіть різні фази того самого конфліктного процесу характеризуються неоднаковим ступенем ворожості відносин сторін одна до одної. У соціологічній літературі розрізняють кілька основ них теоретичних концепцій, які пояснюють природу тру дового конфлікту . 3 Так, соціально-психологічна концепція трудового конфлікту акцентує увагу на аномальному характері по чуттів, установок і відносин між ворогуючими сторона ми. Психологічні конфлікти виникають навіть тоді, коли немає реальної причини — суперечності інтересів. У сторін немає об'єктивного предмета суперечки, але на явні перетворені його форми — дефекти сприйняття, по рушення комунікації, неприступність джерел і способів обробки інформації, індивідуальні особливості тих, хто конфліктує. Праксеологічна теорія боротьби описує феномен конфлікту за допомогою трьох типів змінних: конфлікто- генні суперечності, усвідомлення ситуації взаємодії як конфліктної, нагромадження елементів негативної ко
операції . Фахівці вважають, що сторони, готуючись до 4 протиборства, беруть до уваги можливість вирішення конфлікту шляхом позитивної кооперації чи взаємо вигідного співробітництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ТРУДОВИЙ КОНФЛІКТ» з дисципліни «Соціологія праці»
