Важливим є питання про характер і зміст законів суспільного розвитку. Виходячи з того, що суспільне життя має дуже складний, динамічний і необоротний характер, деякі філософи (особливо ідеа-лістичного напряму) взагалі заперечують існування об’єктивних за-конів історичного розвитку і тим самим відмовляються від раціона-льного керування суспільними процесами і передбачення їхніх перспектив. Більшість філософів все-таки вважає, що закони існу-ють, що історичні процеси пізнавані, але трактує їх пізнаваність че-рез ідеалістичну аргументацію (наприклад, як у Гегеля, — пізнава-ність історії через пізнання абсолютної ідеї). Діалектико-матеріалістичне розуміння законів суспільства поля-гає у тому, що ці закони існують, вони мають об’єктивний характер, але разом з тим суттєво відрізняються від законів природи. Закони природи, як правило, діють вічно і є незмінними. Закони суспільст-ва, суб’єктом розвитку якого є людина, мають історичний характер (тобто змінюються) і мають суб’єктивний відтінок, бо здійснюють-ся не тільки через об’єктивні умови, а й суб’єктивні фактори, ство-рювані суб’єктом. Тобто, дія людини через закон не відповідає аде-кватному результату дії (в цьому великий парадокс, який треба кожного разу вирішувати). Тому суспільні закони діють у двох на-прямах: вони є і фіксаторами наявних відносин, і разом з тим регу-ляторами історичного процесу (наприклад, закон вартості).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Закони суспільства, їх характер і особливості» з дисципліни «Філософія»
