ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 11
Гостей: 11
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Матеріали для курсової

Головна » Матеріал » Мистецтво та мистецтвознавство » Вітчизняне мистецтво

Гуцульська різьба
09.03.2017, 14:23
ГУЦУЛЬСЬКА РІЗЬБА: ЕКСКУРС В МИНУЛЕ.
Серед усіх видів декоративно-ужит¬кового мистецтва різьба по дереву є чи не найулюбленішою й найпошире¬нішою в народі.
Конкретні соціально-економічні, історичні та географічні умови спричи-нилися до створення самобутніх видів декоративного мистецтва Гуцульщини, виділили його серед інших осередків народної художньої творчості в Україні. Багаті природні запаси деревини спри¬яли широкому розвиткові різьбярства, яке стало нині чи не найпопулярнішим і найулюбленішим мистецьким ремес¬лом місцевих майстрів.
Художня обробка дерева — це чис¬ленні вироби з нього, різноманітні за формами, технічними засобами вико¬нання й декорування. Побутове при¬значення їх визначило характер худож¬ньо-технічних прийомів обробки дере¬ва. Уже здавна гуцульські різьбярі сла¬вилися досконалою професійною май¬стерністю створення різних за харак¬тером виробів, починаючи від меблів і завершуючи дрібними побутовими речами.
З предметів хатнього вжитку на Гуцульщині прикрашувалися різьбою скрині, ліжка, мисники, полиці, посуд (миски, ракви-масельниці, барильця, баклаги, пляшки), вироби господарсь¬кого вжитку (вази, тарниці-сідла, куш-ки, кісята), архітектурні частини (двері, одвірки, сволоки) та предмети, різні за призначенням (палиці, топірці, пісто¬лети, рушниці).
Початки розвитку різьби по дереву сягають раннього слов'янського пері¬оду історії західних земель України. В епоху Київської Русі вона, як і всі інші види промислів, досягла високого рівня. Під час татарських нападів цей вид художньої обробки дерева підупав, а в XVI — XVIII століттях знову почав¬ся період його розквіту.
Найдавнішими такими пам'ятками є ручні дерев'яні хрести. У Львівсько¬му музеї етнографії та художнього промислу зберігається хрест XVI сто¬ліття. Цікаво, що на ньому нанесено мотиви плоскої різьби, які ще й досі
вживаються на Гуцульщині і мають назви "кривульки" та "шнурочки". Усе це переконливе свідчить, що так зва¬на гуцульська різьба по дереву тут лише розвинулася й сформувалася як вид високохудожнього оздоблення де¬рев'яних ужиткових виробів.
Найвизначнішими різьбярами II половини XIX століття були Ю. Шкрібляк та його сини Василь, Мико¬ла, Федір із с. Яворів Косівського ра¬йону. Власне, цими іменами розпочи¬нається нова епоха в розвитку різьби по дереву на Гуцульщині. Ю. Шкрібляк жив у середовищі, де шанували ремес¬ло різьблення, випалювання та інкру¬стації. Початкові навички він ще юна¬ком набув у батька-бондаря. Згодом самостійно опанував токарство, різьблення й випалювання. Сконстру¬ював оригінальний токарний верстат, що давав змогу шукати нові форми виробів із дерева, які прикрашував різьбою. Спочатку були найпростіші "пасочки", а згодом орнаментальні мотиви ускладнювались. У трудовому процесі він об'єднував дві функції — духовну діяльність (пошук оригіналь¬ного задуму, добір відповідного мате¬ріалу, прийомів обробки, композиції) та фізичну працю (безпосереднє виго¬товлення виробів).
Майстер творчо підходив до спра¬ви, відомий як людина обдарована, до-питлива, котра постійно в пошуках нового. Його цікавили не лише кінце¬вий результат, а й доцільність та до¬вершеність прийомів і способів діяль¬ності. Виробивши свій стиль творчості, максимально співвідносив його з інди-відуальними якостями і здібностями. Йому притаманні тонке відчуття фор¬ми, пропорції, силуету, пластики ху¬дожніх витворів. Вроджене відчуття гармонії яскраво виявляється в компо¬нуванні декору, співвідношенні окре¬мих елементів із загальним рішенням композиції. Гладку поверхню геомет¬ричних мотивів орнаменту на тарілках, баклагах, скринях, пляшках він поєдну¬вав з "ільчатим письмом" (густа мере¬жа заглиблених штрихів), домагаючись
фактурного контрасту, тим самим "значно посилюючи декоративну ви-разність. Ю. Шкрібляк часто застосо¬вував композиційні прийоми поділу декорованої площини на межі поля, де розташовував орнаментальні мотиви.
Його твори експонувалися на гос¬подарсько-промислових виставках у Відні (/572;, Львові ^577;, Трієсті (1878), Станіславі (1879), Коломиї (1880), де талант автора проявлявся з дивовижною силою. Основа художньої творчості майстра — традиції гуцульсь¬кого різьблення.
Другий період розвитку художньої обробки дерева припадає на кінець XIX століття. Удосконалюються моти¬ви плоского різьблення, вводиться інкрустація різноколірним деревом, рогом, перламутром, металом, бісером. На цей час припадає і творчість його синів — Василя, Миколи і Федора, які зберегли батьківські традиції.
Своєрідними майстрами плоскої різьби в Яворові були Іван, Петро та Юрій Гондуряки. Онуки Ю. Шкрібля-ка Юрій і Семен Корпанюки не лише продовжили справу дідуся, а й значно розвинули технічні та технологічні прийоми яворівської різьби по дере¬ву, підняли на вищий рівень худож¬ньо-стильові можливості, їхній вклад у скарбницю школи різьби по дереву складає пишний, самобутній вінок щедро обдарованих талантом, істинно народних митців Гуцульщини.
У той час в с. Річка творчо працює Марко Мегедилюк, який також зумів удосконалити технічні й художні прийоми обробки дерева. Він почав
прикрашати вироби різноколірним бісером, вибиранням фону, де приділяє велику увагу орнаменту, вважаючи його домінуючою частиною всього тво¬ру. Серед майстрів-різьбярів його села особливо вирізнялись Яків і Микола Тонюки, Петро Григорчук.
До розвитку косівської різьби при¬клався Василь Девдюк, поєднуючи її з інкрустацією. Він вводить інкрустацію різноколірним деревом, бісером, мета¬лом, перламутром та поліруванням виробів. Розробляє нові орнаментальні мотиви різьблення: "сльозки", "гачки". Косівська школа різьби та інкрустації по дереву славна такими майстрами, як Микола Тимків, В. Кабин, В. Гуз, І. Балагурак, М. Федірко.
Оригінальністю й самобутністю ви¬різнялась брустурівська школа. Тут плідно працювали П. Ткачук, М. Гре-пиняк, О. Ванджуряк.
Створюються центри гуцульського різьблення: Косів і села Яворів, Річка, Брустури. їхні витвори привертають увагу чистим кольором деревини і грою світлотіней на різьбленій по¬верхні, виблискуванням відполірова¬них випуклих форм, своєрідним місце¬вим колоритом, інкрустацією різними матеріалами. Такі предмети домашньо¬го вжитку настільки тісно ввійшли в народні традиції, що стали гордістю кожної оселі. У них проявилися бага¬та уява, естетичний смак і м'яка філо¬софська натура гармонії.
Народне декоративне мистецтво Гуцульщини — оригінальне художнє явище українського народного мистец¬тва.
Категорія: Вітчизняне мистецтво | Додав: admin
Переглядів: 89 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП