ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 15
Гостей: 15
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Законодавчі акти - Порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат банку

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Законодавчі акти - Порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат банку

2 3 4

Про затвердження Положення про порядок формування та ви...| № 279 вiд 06.07.2000

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

N 279 від 06.07.2000 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
03 серпня 2000 р.
vd20000706 vn279 за N 474/4695

Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку
N 418 ( z0793-00 ) від 24.10.2000
N 151 ( z0354-01 ) від 05.04.2001
N 502 ( z1079-01 ) від 07.12.2001 )

Відповідно до ст.59 Закону України "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) та з метою удосконалення порядку формування
резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями
банків Правління П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Затвердити Положення про порядок формування та
використання резерву для відшкодування можливих втрат за
кредитними операціями банків (додається).
2. Визнати таким, що втратило чинність, Положення про порядок
формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат
за позиками комерційних банків, затверджене постановою Правління
Національного банку України від 29.09.97 N 323 ( v0471500-97 ) (зі
змінами і доповненнями).
3. Установити, що банки зобов'язані здійснювати формування
резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на
кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, та за
простроченими на строк понад 30 днів нарахованими доходами за
кредитними операціями відповідно до пунктів 1.6, 1.7, 8.2
Положення про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків,
починаючи з 1 січня 2001 року.
4. Зобов'язати Департамент бухгалтерського обліку внести до 1
січня 2001 року відповідні зміни до Плану рахунків бухгалтерського
обліку комерційних банків України ( va493500-97 ) щодо порядку
обліку прострочених понад 30 днів нарахованих доходів за
кредитними операціями.
5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної
реєстрації в Міністерстві юстиції України.
6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на
заступника Голови Я.Ф.Солтиса, Департамент пруденційного нагляду
(В.О.Зінченко), Управління нагляду за великими банками
(Ю.О.Герасименко), Операційне управління (В.Д.Щуцький) та
начальників територіальних управлінь Національного банку України.

Голова В.С.Стельмах

Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
06.07.2000 N 279

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
03 серпня 2000
за N 474/4695

Положення
про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями банків

1. Загальні положення

1.1. З метою підвищення надійності та стабільності
банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників
банків Національним банком України (далі - Національний банк)
установлюється порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є
спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена
кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності.
Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для
відображення реального результату діяльності банку з урахуванням
погіршення якості його активів або підвищення ризиковості
кредитних операцій.
Бухгалтерський облік формування та використання резервів
здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку
формування і використання резервів у банках України, затверджених
постановою Правління Національного банку України від 11.07.2001 N
268 ( z0634-01 ) і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
25.07.2001 за N 634/5825. Податковий облік регулюється Законом
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та
змінами до нього. ( Абзац третій пункту 1.1 із змінами, внесеними
згідно з Постановою Національного банку N 502 ( z1079-01 ) від
07.12.2001 )
1.2. Положення про порядок формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків
(далі - Положення) розроблено на підставі законів України "Про
Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ), "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ),
"Про заставу" ( 2654-12 ), "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) та нормативно-правових актів Національного банку.
1.3. З метою недопущення збитків від неповернення боргу через
неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка
кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та
коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті
в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.
Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій,
оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та
вартість застави в межах чинного законодавства.
( Пункт 1.3 в редакції Постанови Нацбанку N 418 ( z0793-00 ) від
24.10.2000 )
1.4. До заборгованості за кредитними операціями, що
становлять кредитний портфель банку, належать:
строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна
заборгованість за ними (N 1510-1512, 1515, 1517, 1581);
кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість
за ними (N 1520-1527, 1582);
рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, за
факторинговими операціями та прострочена заборгованість за
факторинговими операціями (N 2000, 2030, 2037);
кошти, що надані суб'єктам господарської діяльності за
операціями репо (N 2010);
кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна
заборгованість за ними. Заборгованість за такими кредитами
визначається як різниця між номінальною сумою векселя і сумою
неамортизованого дисконту (N 2020 мінус N 2026, N 2027, N 2092);
( Абзац шостий пункту 1.4 в редакції Постанови Нацбанку N 418
( z0793-00 ) від 24.10.2000 )
кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми
торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у
поточну діяльність, в інвестиційну діяльність (N 2040, 2045-2047,
2050, 2055-2057, 2061, 2062, 2065-2067, 2070, 2071, 2073-2077);
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам
господарської діяльності (N 2090, 2091, 2093-2097, 2099);
кредити, які надані центральним і місцевим органам державного
управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами (N 2100,
2105-2107, 2110, 2115-2117, 2190, 2191, 2198, 2199);
кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які
надані фізичним особам (N 2200-2202, 2205-2207, 2210, 2211, 2213,
2214, 2216, 2217);
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним
особам (N 2290, 2291, 2299);
гарантії, акцепти та авалі, що надані банкам (N 9000, 9002,
9003);
сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими
іншим банкам (N 1589);
гарантії та авалі, що надані клієнтам (N 9020, 9023);
сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам (N 9090,
9091);
зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам
(N 9100, 9129).
1.5. З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки
мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною
кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника,
стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з
урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами
класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної
кредитної операції: "стандартна", "під контролем",
"субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить
валовий кредитний ризик для кредитора.
Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за
кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в
абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного
ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість
прийнятного забезпечення.
Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для
відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного
ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт
резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та
іноземних валютах.
Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами1,
за кредитними операціями між установами в системі одного банку2, а
також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих
операцій є нерухоме майно.
-------------------------------
1 Бюджетні кредити - бюджетні кошти, які розміщені банком у
вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів,
за якими банк не несе кредитного ризику.
2 Для банків із 100% іноземним капіталом - за кредитними
операціями з материнською компанією, якщо ця компанія має
кредитний рейтинг не нижчий ніж "інвестиційний клас".

У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному
банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо
цим банком.

( Пункт 1.6 виключено на підставі Постанови Національного
банку N 502 ( z1079-01 ) від 07.12.2001 )

1.7. За коштами, що містяться на кореспондентських рахунках,
які відкриті в інших банках, а також депозитами до запитання в
інших банках (N 1500) і сумнівною заборгованістю за коштами до
запитання в інших банках (N 1580) банки зобов'язані формувати
резерв:
( Дію абзацу другого пункту 1.7 зупинено до часу введення в
дію нових нормативно-правових актів Національного банку України
щодо порядку створення резерву за активними операціями з
урахуванням ризику країни згідно з Постановою Нацбанку N 151
( z0354-01 ) від 05.04.2001 ) за коштами, розміщеними в
банках-нерезидентах, - з урахуванням ризику країни;
за коштами, розміщеними в банках (резидентах і нерезидентах),
які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням
уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах, -
на всю суму цих коштів.
1.8. Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під
стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними
операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за
кредитними операціями, класифікованими як "під контролем",
"субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".
Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій
враховується заборгованість.
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття
збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними
операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.
1.9. Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під
стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків
погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому
здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її
здійснення3). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати
щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за
групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної
заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за
звітним, до встановленого строку для подання місячного балансу.
----------------------------------
3 Угода про надання гарантії тощо.

Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями
банків контролюється за даними місячного балансу4.
-----------------------------------
4 Контроль за даними місячного балансу означає, що формування
резерву здійснюється з урахуванням коригуючих проводок відповідно
до Порядку формування коригуючих проводок, що здійснюються
комерційними банками України з метою забезпечення реальної
фінансової звітності, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 10.09.98 N 358 ( v0572500-98 ) (із
змінами і доповненнями).

1.10. Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за
рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням
правління банку.
1.11. Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням
відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про
порядок проведення кредитних операцій та методику проведення
оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці
документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників
Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового
стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності
резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих
документів для ознайомлення уповноваженим працівникам
Національного банку вважається підставою для негативних висновків
щодо якості активів та управління банку.

2. Визначення окремих термінів, що вживаються
у цьому Положенні

Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з
наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям
зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних
умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення
депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу,
видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій
репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та
поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні",
"сумнівні" та "безнадійні".
Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за
кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану
позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної
заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка
рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком,
установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення. ( Абзац другий
глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 502 ( z1079-01 ) від 07.12.2001 )
Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником
(контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто
ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за
кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов
кредитної угоди або взагалі не проводитиметься).
"Стандартні" кредитні операції - це операції, за якими
кредитний ризик є незначним і становить два відсотки чистого
кредитного ризику.
"Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний
ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення
несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять
відсотків чистого кредитного ризику.
"Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими
кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить
20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність
несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки,
що передбачені кредитним договором.
"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими
виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в
повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня
забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення
кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого
кредитного ризику.
"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність
виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента
банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня
забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями
дорівнює сумі заборгованості за ними.
Платоспроможність - здатність позичальника (контрагента
банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх
зобов'язань.

3. Критерії класифікації кредитних операцій

3.1. З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та
визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати
кредитний портфель.
Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій
(валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:
оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку5);
-------------------------------
5 Крім контрагентів за факторинговими операціями.
( Виноска 5 в редакції Постанови Нацбанку N 418 ( z0793-00 ) від
24.10.2000 )

стан обслуговування позичальником (контрагентом банку)
кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій
та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної
окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі
обслуговувати цей борг;
рівень забезпечення кредитної операції.

4. Оцінка фінансового стану позичальника

4.1. Критерії оцінки фінансового стану позичальника
встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми
положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та
методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника
(контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення6, у яких
мають бути визначені грунтовні, технічно виважені критерії
економічної оцінки фінансової діяльності позичальників
(контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про
фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки
фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена
банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення
банку про кредитування.
-------------------------------
6 Показники, що наведені в п.4.3, ураховуються обов'язково.
Додатково можуть використовуватися й інші показники, які
визначаються банками самостійно з урахуванням особливостей
виробничих процесів у різних галузях господарювання.

Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з
урахуванням поточного стану обслуговування позичальником
(контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює в
кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної
операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці, а для
банків - не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового
стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право
самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового
стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою
адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.
4.2. Банки самостійно встановлюють нормативні значення та
відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості
(значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про
найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку)
зобов'язань за кредитними операціями.
Вагомість кожного показника визначається індивідуально для
кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від
кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки,
сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності
балансу, становища на ринку тощо.
Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки
його фінансового стану визначається на підставі основних
показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних)
показників.

4.3. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника -
юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні
показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та
загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів,
співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки
позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках;
наявність картотеки неплатежів - у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості
(за останній звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці);
прибутки та збитки (у динаміці);
рентабельність (у динаміці);
кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в
минулому, наявність діючих кредитів).
4.3.1. Платоспроможність позичальника визначається за такими
показниками:
коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як
швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені
високоліквідними активами:

              Ав
КЛ1 = ------------,
              Зп

де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові
кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з
короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше ніж
0,2;

коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує
можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені
строки:

                Ал
КЛ2 = ---------------,
                Зп

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних
активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з
короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше ніж
0,5;

коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те,
наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна
погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

           Ао
КП = ---------,
           Зп

де Ао - оборотні активи,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з
короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж
2,0.

4.3.2. Фінансова стійкість позичальника визначається за
такими показниками:
коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує
ступінь мобільності використання власних коштів:

           Вк - Ан
КМ = ----------------,
              Вк

де Вк - власний капітал підприємства,
Ан - необоротні активи.
Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше ніж
0,5;

коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь
фінансового ризику:

             Зк
КН = ------------,
             Вк

де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні
зобов'язання),
Вк - власний капітал.
Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж
1,0.


2 3 4


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП