Шпаргалки! - Гроші та Кредит

25.СТІЙКІСТЬ КОМЕРЦ. БАНКІВ ТА ІЇ ЗАПЕЗПЕЧЕННЯ.
Діяльність банку пов'язана з 2-ма інтересами: 1.Інтереси власників банку, які передусім зацікавлені у винагороді за вкладений К. 2. Інтересу вкладників банку, які зацікавлені в надійності Б. Інтереси власників втілюють менеджери банку, а інтереси вкладників покликана захищати держсистема банківського нагляду. Необхідність такої структури(в Україні- НБУ )полягає в тому, що банки є специфічним видм підприємницької діяльності. В них зосереджені грошові кошти всього суспільства. Банкрутство одного банку може привести до неплатоспроможності тисяч або мільйонів його вкладників, що може викликати економічне та соціальне потрясіння. Контроль за діяльністю комерційних Б: Основним док-том яе-ся інструкція НБУ номері УПро порядок регулювання та порядок діял-ті комер Б, а також рядом інших нормативних актів НБУ, як напр. положення НБУ "Про формування обв-х резервів". Згідно Інструкції 10 для комерц. Б встанов-ся 21 обаяз-й норматив. їх згруповано в 4 класи: 1)Норматив мінімального розміру капіталу, (з 01.01.9в-2млн.вкю, з 01.01.99-; Змлн.екю) і-мінім.розмір статутного капіталу - 1 млн.екю. Якщо частка Іноземного капіт становить до 50% Статут Ф. то цей показник і має дорівнювати 5 мли. екю. Якщо частка Іноземного К -не менше 50% - то 10 млн.екю. і Кількість банків за участю Іноз. Капіталу - 29 одиниць, в т.ч . із 100% Іноземним капіталом -є.норматив платоспроможності. Платоспроможність банку - це достатність власних коштів для захисту Інтересів його вкладників. - Капітал банку / активи, зауважені з урахуванням ризику.(не менше 8%). 2.Нормативи ліквідності. Ліквідність банку - це його здатність є будь-який час І в певній мірі відповідати по своїм зобов-ням. Ліквідність - центральна проблема банк-го менеджменту. Саме у цій сфері найбільше банк.банкрутств. Розраховується як співвідношення окремих статей активу І пасиву: З нормативи : 1)Норматив миттєвої ліквідності:(Сума коштів на кореспонд. рах-х і касі) поділити (розрахункові та поточні зобов-ня) ( не менше 20%).2. Норматив загальної ліквідності: ( Сума активу) поділено (зобов'язання) (неменше 100%).3.Норматив співвідношення високоліквідних ; активів до робочих активів ( ті, що приносять прибуток) (не менше 20)З)нормативи ризику Як правило, розрізняються шляхом співвідношення різноманітних статей з капіталом: 1) Максим.розмір ризику на одного позичальника: (Сукупна , заборгованість одного позичальника) поділено (капітал банку) (не менше 25%) 2),Норматив "великих" кредитних ризиків.3) Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик 4) Норматив рефінансування 5.) Норматив інвестування.4)норматив валютної позиції банку. Другий рівень регулювання (конкурентності банків) знаходиться на мікрорівні. тобто знаходиться на рівні самого банку в умовах інформаційної прозорості ринку кризи ведуть до відтоку клієнтів, а значить і до втрати клієнтів, і навпаки - низькі доходи , можуть призвести до проблеми розрахунків по вкладам, чим забезпеч-ся конкурентоздатність на ринку, а значить і до кризи ліквідності. Управління банком - це компроміс між інтересами власників з одного боку і Інтересами вкладників та регулюючих органів - з іншого боку.

26 .РОЛЬ ГРОШЕЙ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.
Гроші є важливим елементом в ринковій ек-ці . Завдяки ним обмін між виробниками набув зручної та ефективної форми куплі-продажу , перетворився в ринок, а ринок в загальну форму ек. відносин. Не випадково гроші називають''мовою ринку'', а грошові потоки кровоносною системою ринку. Гроші – специфіч. товар , що виконує роль загального еквіваленту. Гроші з'явилися як результат стихійного розвитку товарного обміну. Якщо ф-ції грош-це іх певна робота,то коли говорять про роль грош. мається на увазі кінцевий рез-тат цієї робо- ти. Роль грош.підвищ-ться в міру роз- витку товар- ного вир-ва і навпаки. В ранніх ек.формаціях роль грошей не була значною. Вона зводилась до опосередковування товарного обороту та обліку господ. процесів. Лише при кап-змі, коли ринкові відносини проникли у всі сфери ек-ки гроші перетворюються у важл.фактор ек.зростання,стимулюють розподіл праці, підвищ її продуктивність, здешевлюють процес обміну, дають змогу державі впливати на ек. процеси за допомогою податків, цін, держ. закупок. Разом з тим прийнятність вик-ня грошей в якості міри вартості,засобу обігу і особливо засобу нагромадження залежить від стійкості гро- шей. Під час інфляції роль грош.знижується. Вони замінюються різноманітними сурогатами, бартером або більш сильними грош. одиницями.

27. СУТЬ ТА ФОРМИ ПРОЯВУ ІНФЛЯЦІЇ. ПРИЧИНИ НАСЛІДКИ.
Інфл. –це зниження вартості грош. од. яке проявляється через зростання рівня цін . Інфл - це знецінення нерозмінних на золото грошей внаслідок надмірного випуску і переповнення ними каналів обігу. Зовні вона виявляється у зниженні купівельної спроможності грош одиниці у всіх її формах – зростанні товарних цін , поглиблення товарного дефіциту , падіння валютного курсу та інше.. Є кілька підходів до визначення інфл. – 1) інфл- це будь яке підвищення рівня цін 2). Інфл.- це зменшення вартості гр. спричинене порушенням у законі гр. обігу .В залежності від можливості спостереження за втратою вартості грошей виділяють відкриту інфл. і приховану інфл.П рихована інфляція( адміністративна , подавлена) протікає без підвищення цін які утримуються за допомогою адміністрат. заходів. Це призводить до зростання дефіциту товару зниження їх якості, змін у структурі попиту, ( вимивання дешевих товарів) появою відкладеного попиту поширюються чорні ринки зростає спекуляція, хабарництва. За темпами знецінення грошей виділяють 3типи інфл:1 повзуча.5-10%, голопуюча до100%, гіпер інфляціябільш 100%, супер гіпер інфляція більш 50 % в місяц. Це умовні оцінки. В усіх випадках інфл. виникає в наслідок порушень у законі грош. обігу Md=Ms але причини такого порушення можуть лежати як на стороні грошей так і на нематеріальних факторів. І зі сторони грошей ( інфляція, попиту, або інфляція що викликана перевищенням попиту над пропозицією), виникає внаслідок зростання платоспроможного попиту в порівнянні з загальною пропозицією товарів. Першопричиною є зростання грошової маси. Інфляційний розрив–це різниця між сукупним попитом та пропозицією в економіці. Дефляційний розрив – виникає внаслідок перевищення СуПр над По.Розмір інфляційного розриву в короткостроковій перспективі постійно змінюється, а на довгострокових інтервалах встановлюється рівноважний темп інфляції – врівноважується темпи зростання грош. маси і динаміки цін. Надлишкова грошова маса не призводить до негайного підвищення цін. Інфляція розвивається поступово. Говорять про циклічну залежність розвитку інфляції і виділяють 3 типи ії розвитку:На першому етапі темпи зростання грош. маси перевищують темпи знецінення грошей М1>Р1. Парадоксальна ситуація грош. більше ніж потрібно в обігу, але вони не знецінюються. Економ.агенти не розуміють зайвості певної частини грош. в обігу. Зростає платоспром. попит, збільш-ся покупки, зменшується безробіття, зростають заощадження, зростає попит на кредит та ростуть інвестиції, зростає виробництво, підвищ-ся доходи бюджету.
Загалом цей етап справляє позитивний вплив на виробництво і соціальну сферу. Зростання ВВП компенсує надлишок грошей. Цьому ж сприяє зменшення швидкості обертання грошей за рахунок збільшення заощаджень і трансформації М1 в М2 . Таку інфляцію наз-ть ПОМІРНОЮ. Умовою виникнення і тривалості першого етапу є наявність неповної занятості і ненавантажених вироб. Потужностей і цілковитої зайнятості ціни починають рости так як відчувається нестача факторів вир-ва. Якщо на початку етапу в економ. агентів з»являються ГРОШОВІ .ІЛЮЗІЇ через отримання інфляційних доходів (М1-Р1), то зростання цін показує ілюзорність цих доходів
Другий етап розвитку інфл. Темпи зростання цін перевищують ріст грош. маси, з»являється ефект «гарячих грош.», коли суб'єкти намагаються позбутись грошей. Значно скорочуються заощадження, зростає попит на матеріальні активи здатні зберігати свою вартість (нерухомість,золото.) Це призводить до підвищення швидкості обертання грошей,що стає додатковим інфляційним чинником Р2>М2. Виникає інфляційний збиток(Р2-М2). Інфляція більше не сприяє розвитку вир-ва, а перетворюється у реальну, дійсну , істинну,справжню інфляцію. Границя за якою з»являється зниження реальних доходів, а значити недоцільність зростання грош. Маси ( попиту)- носить назву КРИТИЧНА ТОЧКА ІНФЛ.—перехід від помірної інфл. в справжню інфл. Другий етап справляє негативний вплив на економіку і соціальну сферу, гроші частково перестають виконувати свою. Функцію, зростає бартер падає інвестиційна активність,виникають диспропорції в економіці (відтік активності із сфери вир-ва в сферу фінансового обігу),знижується валют. курс. Критичну точку інфляції суб'єкта відчувають неодночасно. Найбільш жорстко інфляція сприймається суб'єктами з фіксованими доходами (пенсіонери, працівникам бюджетної сфери).Третій етап розвитку інфл. Два перші етапи чергуються міжсобою – «рвана інфляція». Має місце то нестача грошей, то надмірна емісія для його подолання. Поступово держава втрачає важелі управління емісійним процесом і інфл.стає некерованою. Цей етап найбільш негативний.
Для управління інфляц. Процесом важливо визначити причини інфл. Вони можуть лежати як на стороні грошей, так і на стороні товарів. 1.Інфляція зі сторони грошей (інфл.попиту)Види інфл. попиту.1Інвестиційна інфляція, виникає через перевищення темпів банківського кредитування наявних у сус-ві заошаджень.1.2 Споживча інфляція, виникає внаслідок зростання платоспроможного попиту населення (зростання доходів швидкими темпа ніж продуктивність праці), переводу заощаджень в більш ліквідні активи.Фіскальна інфляція, розвивається внаслідок направлення кредитних потоків на покриття бюджетного дефіциту, що може викликати дефіцит товарів. Імпортована інфл.- виникає коли експорт значно перевищує імпорт в країну поступають додаткові гроші, а кількість товарів скорочується, посилення попиту на товари може бути викликано більш високими темпами інфляції за межами країни.
ІНФЛ.ЗІ СТОРОНИ ТОВАРІВ.(ІНФЛЯЦІЯ ПРОПОЗИЦІЇ.), і викликана перевищенням Пр над По, при цьому зростання цін відбувається через зростання витрат. ВИДИ: інфляція викликана зростанням витрат, зростання зароб. Плати і доплат, відрахування на соц.страхуван., подорожчання сировини включається у собівартість продукції і призводить до підвищення цін. Інфляція обумовлена нарощенням прибутків, можлива за наявності впливових монополістичних об'єднань, які можуть отримувати прибуток за рахунок підняття цін.
Чітке розмежування факторів інфляції є проблематичним: зростання зароб. Плати підвищує платоспроможний попит впливає на ціноутворення. Виділяють такий підвид інфляції як інфл. ІНСПИРОВАНА ПРЕТЕНЗІЯМИ, Підвищення ставок оподаткування також впливає на ціни товарів: ІМПОРТОВАНА ІНФЛ. може виникати при зростанні світових цін на стратегічні товари ( імпортов. Інфл. пропозиції).6.Інфл. в системі держ. регулювання економіки. Антиінфляційна політика.В економ. Теорії інфл. асоціюється з економ. Підйомом і скороченням безробіття. В фазі економ. Піднесення зростають доходи, попит, зайнятість і грош. маса. В фазі екон.буму зростання цін продовжується. В фазі спаду – зростає безробіття, скорочується доходи, попит, зростання цін. Фактично держава стоїть перед вибором: або висока зайнятість і економ. зростання на фоні депресії і безробіття. Обернено пропорційна залежність інфляції від рівня безробіття (а значить від виробництва) описується кривою Філіпса. Держава використовує інфляцію для досягнення своїх цілей. Ідея» контрольованої інфл.» допускає свідоме провокування інфляції в невеликих межах, яка стимулює платоспроможн. Попит в періодл екон. Спаду. В фазі екон. Буму – навпаки, держава повинна проводити політику обмеження інфляції. Це дозволяє згладити циклічні коливання економіки. Так виникла « хронічна» інфл. яка має місце з року в рік. Мета – підтримувати помірну інфляцію, слідкувати, щоб помірна і не переросла в дійсну. На поч 70-х р. на заході виникла ситуація, коли інфляція співпала зекон. Спадом. Це наз. Стагфляцією, яка може бути викликана ростом цін на стратег. товари, впровадженням нових технологій, передбачуваним дефіцитом с/г продукції, але основна причина – це інфляційні очікування. Протирічить кривій Філіпса і процес ДЕЗІНФЛЯЦІЇ—одночасного скорочення інфл. і безробіття. В практиці держ. регул. грошо. сфери виділяють 2- напрямки антиінфл.політики: Дефляційна і політика Доходів. Вони направлені передусім на обмеження платоспроможного попиту Дефляційна політика включає заходи бюджетної і ГКП. В бюджетній сфері- це скорочення держав. Витрат, підвищення податків. В грош. сфері проводиться політика «дорогих» грошей або РЕСТРИКЦІЙНА (обмежувальна) політика: підвищення облікової і ломбардної ставки норми ОР, обмеження надходження грош. в обіг у відповідності із встановленими цільовими орієнтирами (таргетування). Послідовне проведення дефляційної політики дає позитивний ефект, але важко сприймається підприємцями і населенням. Усуває причини інфляції зі сторони грошей. Політика доходів, включає заходи адміністративного контролю за доходами, втручання в ціноутворення, ефективно усуває інфляцію інспіровану претензіями. Побічні наслідки: - можливий дефіцит товарів, перекос у розвитку галузей економ.В ринковій економ. Політику доходів практично не застосовують в ії « чистому вигляді» а поєднують з дефляційною політикою. Іноді для зниження соціальної напруги і економ. Кризи рестрикційну політику чергують з експансіоністською політикою (політика дешевих грош.), включає заходи протилежні до рестрикції. На заході це вважають малоефективним.

28.ПРОЦЕНТ ЗА КРЕДИТ,ЙОГО СУТЬ,ФАКТОРИ ЗМІНИ ТА РОЛЬ. НОРМА ПРОЦЕНТА.
Процент за кредит-це плата,яку сплачує позичальник за користування позиченими коштами (позичковим капіталом). Позичальник оплачує здатність капіталу приносити прибуток. Гроші в даному випадку є специфіч. товаром,який продається і купується на грош.ринку.Як форма ціни грошей,процент істотно відрізняється від ціни на звичайні товари. Розмір % визначається не величиною вартості,яку несуть в собі запозичені гроші , а їх споживчою вартістю-здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позички,а й від її строку,а процентні ставки визначаються на певний період-звичайно на рік. Кількісним виміром позичкового проценту є процентна ставка або норма процента. Норма %-це співвідношення доходів від отриманого на позичковий капітал до суми наданого кредиту. Норма%знаходиться в межах вів 0 до норми прибутку підприємств і тому залежить від середньої норми прибутку підприємством. Норма прибутку що існує в даний момент на гр. ринку назив-ся ринковою нормою %. Розрізняють декілька видів %: облігаційний,банківський .позичковий, депозитний, обліковий, міжбанківський та інші. Рівні ставки по окремим видам процента можуть істотно відрізнятися,тому що кожний з них має своє призначення і вирішує своє специфічні задачі. Так облігаційний % повинен забезпечити зацікавленість інвесторів в т.ч. банків вкласти іх в ЦП. Тому цей % повинен мати вищу ставку ніж % по банківських депозитах. Оскільки останній більш ліквідні чим ЦП. Проте ставки облігаційного %ту можуть істотно коливатися в залежності від виду ЦП,рейтингу їх емітента, строку та інше. Ставки депозитного % повинні бути нижчими ставок позичкового % оскільки за рахунок цієї різниці в ставках, що називається маржею.банки отримують доход і формують прибуток. В ринковій економіці % ставки-на гр.ринку залежать одна від одної. Орієнтиром виступає та звана без ризикова ставка- ставка по короткостроковим державним ЦП(на заході казначейські векселя),а також офіційні облікова ставка. Подібну сигнальну функцію на ринку виконують:ставка першокласних позичальників. Ставки пропозицій міжбанківських кредитів. Особливе місце серед усіх видів % ставки займає ставка облікового %,що встановлюється ЦБ на основі ретельного вивчення сану гр. ринку. Вона виступає своєрідним барометром гр. ринку,та орієнтиром для визначення процентних ставок по всіх видах операцій на гр. ринку. Викор-ня облікової ставки ЦБ при видачі позичок комерційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг,перетворює ії в офіційний норматив ціни грошей,на якій орієнтуються всі суб'єкти гр. ринку. На норму % впливає (крім середньої норми прибутку) співвідношення між попитом і пропозицією позичкового капіталу,а на попит і пропозицію позичкового капіталу найсильніше впливають такі фактори:1.Велечина сукупних ресурсів кредитн. системи. 2.Циклічні коливання в економіки. 3.Інфляція. 4.Сезонність. 5.ГКП держави. 6.Особистість позичальника. 7.Термін і розмір позики.8. Вид кредиту. 9.Забеспеченність кредиту. Для більш повного вияснення механізму дії % на ринку важливо встановити зв'язок зміни %ої ставки з інфляцією. В наслідок інфляційного зростання товарних цін зростає номінальний обсяг націон-го продукту. Для його реалізації повинно пропорційно зростати поточна каса економічних суб'єктів,що спричинює відповідне зростання попиту на позички. А це в свою чергу підштовхує в верх номінальні ставки %. Норма % є нормою економічної ефективності б.я. підприємницької діяльності. В цьому її важлива економічна роль. Особливо важливу роль відіграє % у банківський справі. Банки-провідні суб'єкти гр.ринку. З процентом пов'язані основні банківські ризики(нестабільність % ставок породжує %ий ризик небезпекою втрат для кредиторів від зниження %их ставок і позичальників від підвищення%ставок). На основі % формується значна,а в Україні переважна маса доходів і витрат банків. %-важливий інструмент банківської політики,банківської конкуренції,і разом з тим, важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без вірного вик-ня цього інструменту неможливо забезпечити ефективне функціонування банківської системи. Отже ек. роль % за кредит полягає в тому що він є інструментом збереження позичково фонду і нагромадження капіталу?інструментом перерозподілу прибутків у суспільстві?регулятором виробничої активності?важл. інструментом ГКП

29..ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ ПЛАТЕЖУ, ЩО ОБСЛУГОВУЮТЬ ГРОШОВИЙ ОБОРОТ.
Відмінність сучасних банк-х білетів від класичної банкноти. Засіб платежу-це функція,в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економ. відносин,що виникають у процесі розширеного відтворення. Грош. оборот. обслуговується різними видами грошей. За формою грош. знаків розрізняють готівкові і безгот. гроші. Види готівк. грош: монети, казначейські білети, банкноти, векселі і чеки. Безгот: гроші функціонують у вигляді депозитних і електронних грош., які знах-ся в середині кред. системи. За внутр. вартістю грош. знаків виділяють: повноцінні і неповноцінні гроші. Спочатку гроші були повноцінними, тобто іх реальна вартість була практично рівною зазначеному на іх номіналу. Згодом іх витіснили з обігу неповноцінні гроші вартість яких менша за номінал. Випуск в обіг неповноц.грош. дає змогу отримувати емісійний доход СЕНЬОРАТ ,тобто це – різниця між номінальною вартістю грош. і собівартістю. За характером емісії гроші бувають бюджетні та кредитні (неповноцінні гроші). Бюджетні гроші (казначейські, паперові у вузькому розумінні) Випускаються державою з метою покриття бюджетного дефіциту, не розмінюються на метал, наділяються примусовим курсом. Напр. казначейські білети, а також констатується шо він забезпечений активами держави. Кредитні гроші виникають і функціонують в обігу на основі кред. відносин значною їх перевагою порівняно з бюджетними грошима є поверненість у вихідний пункт після погашення кредиту, що дозволяє не лише випускати але і вилучати гроші з обігу. Кред-ні гроші з'являються в обігу в результаті розширення товар. обороту, а бюдж. Гр. – через розширення бюджетного дефіциту. Різновиди кред. грошей є банкноти, векселі і чеки. Чек – це письмових наказ власника рахунку своєму банку про виплату зазначеної суми певній особі. Вексель – це боргове зобов’язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника зазначену суму після закінчення встановленого строку. Банкнота – це простий вексель емісійного банку. На відміну від комерц. векселя банкнота є безстроковим зобов'язанням. Банкнота з'явилась в результаті розвитку банк. кредиту-ня. Класична банкнота виникла як безстрокове боргове зобов’язання комерційного банку. Характерною особливістю класичної банкноти було ії подвійне забезпечення: по – перше товарами, так як банкноти видавались банками клієнтам взамін обліковання комерц. Векселів,фактично один вид кред-х грош. заміняв в обігу інший. При оплаті векселя банкнота поверталися в банк. Розміщення товар. обігу призводило до збільшення кредитування, а отже до збільшення банкнот в обігу: емісія підпорядкувалась потребам обігу. По – друге золотом із запасів банку, так як за першою вимогою власника банкноти вона обмінювалась на золото. Подвійне забезпечення робило банкноту надійним і зручним знаряддям, забезпечувало еластичність емісії. Разом з тим товарні кризи, збільшення швидкості обертання банкнот облік дружніх векселів допускали можливість знецінення банкнот. Актів = золото вексель. Пасив = банкноти. Актив = кредити комерц.банків, держателів ЦП, Пасив = гроші в обігу. В 19 ст.і 20 ст. банкнотну емісію монополізувала держава банкнота стала провідним платіжним засобом. Сучасна банкнота не розмінюється на золото поступає в обіг не лише в результаті кредит .Н\Г але і кредитування уряду. Це змінює природу сучасної Б. Хоч вона не втратила ознак кред. грошей за характером випуску та закономірностям обігу, стала більш схожою на бюдж. гроші і так сама має загрозу знецінення.