ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Міжнародний маркетинг

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Міжнародний маркетинг

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

24. Міжн екон середов: структ, особл, впл на прийн. ріш. з міжн. маркетингу. Міжн. середов. — сукупн. чин. екон., соц.-культ., політ.-прав. та інфраструктурн. характеру, що сприяють або протидіють розвитку міжн. діял. фірми, зокрема маркетингової. МЕС –сукупн. екон. умов, процесів, чин., що сприяють або протидіють розв. міжн. діял. фірми, зокрема маркетингової. Структура: стан і тенденції розв. основн. макроекон. показників (ВВП, ВВП на душу насел., демогр. показн., безробіття, інфляція, темпи екон. зрост., структура вир. тощо); розв. міжн. (зовн. торг.); стан платіж. балансу зарубіж. країни; зовн.екон. та зовн.торг. політ.; інвестиц. клімат; впл. міжн. орг.; процеси міжн. екон. інтеграції. Вивч. МЕС впл. на прийн. міжн. маркет. ріш.

25. Міжн. торг. в структ. міжн. екон. середов. Міжн. торг. є складною соц.-екон. категорією, яку можна розглядати в двох аспектах — як процес безпосеред. обміну тов. та посл. між суб'єктами МЕВ; як особл. тип суп. відносин, що вин. між державами у процесі та з приводу обміну тов. (посл.). Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розв. міжн. торг. доцільно викор. сист. показн., яка склад. з 6 груп: абсолютні; структурні; інтенсивності торгівлі; підсумовуючі; показники динаміки та зіставлення.

26. Показн. оцінюв. стану та тенденцій розв. міжн. торг. Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розв. міжн. торг. доцільно використ. сист. показників, яка склад. з 6 груп: абсолютні (експорт (реекспорт), імпорт (реімпорт), зовн.торг. обіг (ЗТО), «генеральна» торг., «спеціальна» торг., фізичн. обсяг зовн. торг.); структурні (товарна структ. експ. й імп., географіч. структ. експ. й імп.); показн. інтенсивн.торг. (обсяг експ., імп. чи зовн.торг. обігу на душу насел., експортна, імпортна чи зовн.торг. квота); підсумовуючі показн. (сальдо торгов. балансу, сальдо балансу посл. і некомерц. операцій, сальдо балансу з поточ.операцій, індекс «умови торгівлі»); показн. динаміки; показн. зіставлення.

27. Сучасні особлив. розв. міжн. торг. та їх вплив на маркет. діял. фірм. Сучасна міжн. торг. характериз. зростанням обсягів торг. послугами, аніж тов., зрост. торг. з країн, що розв. та нових індустр. країн, переважаючою роллю Тріади. Все це впливає на прийняття міжн. марк. рішень, а саме сегментація, вибір зарубіжних ринків, моделей виходу фірми на зовн. ринок.

28. Платіж. баланс, як показн. стану екон. середов. зарубіж. країни. Платіжний баланс — співвіднош. між платежами, здійсненими екон. суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Стан платіж. балансу країни визначають: екон. потенціал, особливості структури економіки, участь у міжнар. поділі праці, зв'язки зі світов. ринком позичков. капіталів, стан держ. регул. економіки та зовнішньоекономічних зв'язків.

29. Наслідки стійкого дефіциту платіж. балансу та їх впл. на маркет. рішення в міжн. діял. Платіжний баланс — співвіднош. між платежами, здійсненими екон. суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Наслідками дефіциту платіж. балансу, як правило, є: посил. валютного контролю; зниж. курсу нац. валюти; проблема позик за кордоном; посил. екон. залежності (стосунки з МВФ). Вони вплив. на вибір зарубіж.ринків, перегляд форми виходу на зарубіж. ринок, пересегментацію.

30. Наслідки стійкого надлишку платіж. балансу та їх впл. на маркет. рішення в міжн. діял. Платіжний баланс — співвіднош. між платежами, здійсненими екон. суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Наслідками надлишку платіж. балансу, як правило, є: тиск з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі (відкриття ринків) та стимулюв. споживання; перетвор. країни в нетто-експортера капіталу. Вони вплив. на вибір зарубіж. ринків, перегляд форми виходу на зарубіж. ринок, пересегментацію.

31. Зовн.екон. та зовн.торгов. політика: впл. на міжн. маркет. діял. фірми. Кожна країна будує свої міжн. відн., виходячи із зовн.екон. та зовн.торг. політики. Зовн.екон. політика — генеральна лінія дій, сист. заходів, які здійснює держава у сфері експ. й імп., митного регулюв., торгове. обмежень, залуч. інозем. інвестицій, закордонного інвестув., зовн. позик, надання екон. допомоги іншим країнам, здійсн. спільн. екон. проектів відповідно до інтересів країни. Зовн.торг. політика — сукупн. методів, прийомів і механізмів регулюв. обсягів та спрямованості експ. й імп., які застос. держава з метою реалізації зовн.екон. політ. в цілому. При прийнятті міжн. марк. ріш. необхідно вивч. обидві політики з метою мінімізації політ. ризиків тощо.

32. Протекціонізм та неопротекціонізм: впл. на міжн. маркет. діял. фірми. Протекціонізм — держ. політика захисту внутр. ринку від іноземної конкуренції. Неопротекціонізм — сучасні обмеження на міжн. торг., які застосовуються країнами як доповн. до традиц. форм обмеж. небажаного імп. чи замість них. Протекц. і неопротекц. впл. на прийняття міжн. марк. ріш., уникнення або мінімізацію політ. ризиків тощо.

33. Осн. методи та інструменти реалізації зовн.торг. політ., їх впл. на міжн. марк. ріш. Зовн.торг. політика — сукупн. методів, прийомів і механізмів регулюв. обсягів та спрямованості експ. й імп., які застос. держава з метою реалізації зовн.екон. політ. в цілому. Для реаліз. зовн.торг. політики уряди викор. спец. методи й інструменти: превентивне правове регулювання (сист. міжн. торг. угод і протоколів; застереж. в угодах (захисні, валютні, інфляційні), торговельні режими (режим найб. сприяння, преференц., звич. (простий), дискримінаційний), митне оподаткування (митн. тариф – сист. товарн. класифік. тарифу, структ. тарифу, види мита, метод визнач. країни походж. товару; митні под. та збори), внутрішнє (національне) оподаткування імпортних товарів (відпов. до положень ГАТТ нац. под. та збори повинні застос. до іноз. тов.. у такому самому розмірі, як і до тов.. вітчизн. вир.), кількісні обмеження (ліцензії (індивідуальні, разові, генеральні), контингенти (квоти), «добровільні» обмеж. експ.), технічні бар'єри (велика група нетарифн. обмежень, зумовлених дією нац. пром. стандартів, сист. вимірюв. й інспекції якості тов.., вимогами техніки безпеки, санітарно-ветерин. нормами, правилами пакув. та маркув. тов.), адміністративні формальності (імпортн. процедури, зовн.торг.діловодство, консулс. формальності), екстрене правове регулювання (інструменти силового торг.-політ. впл. (ембарго, екон. бойкот, екон. блокада), антидемп. процедури), внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи (фінансув. експортн. вир., податк. пільги, держ. кредитув.), валютно-кредитне регулювання (механізм валютн. курсів, валют. обмеж., імп. депозити), організаційно-технічне сприяння експорту (сист. заходів з інформац., консулат. та організац. підтримки нац. експортерів).

34. Глоб. чин. міжн. інвестув., їх впл. на маркет. ріш. в міжн. діял. Міжнародні інвестиції— інвестиції, реаліза. яких передбачає різно-національну приналежність учасників інвестиц. процесу. До глоб. чин., що визначають стан розв. світової екон. в цілому та міжн. факторних ринків зокрема, належать: стабільність світової валютної сист.; рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; розв. міжн. інвестиційної інфраструктури.

35. Регіон. чин. міжн. інвестув., їх впл. на маркет. ріш. в міжн. діял. Міжнародні інвестиції— інвестиції, реаліза. яких передбачає різно-національну приналежність учасників інвестиц. процесу. Регіональні (по окремих країнах) чин. міжн. інвестув. поділ. на: політ.-екон. (політ. стабільність, ступінь втруч. уряду в екон., віднош. до закордонних інвестицій, дотримання дво- та багатосторонніх угод); ресурсно-екон. (наявн. прир. рес., демограф. ситуація, геогр. положення); загал.екон. (темпи екон. зростання, співвідношу. споживання та заощаджень, ставка позик. процента, норма чист. приб., рів. і динам. інфляції, конвертованість валюти, стан платіж.балансу).

36. Глоб. та регіон. чин. міжн. інвестув.: пріоритетність впл. на прийняття міжн. маркет. ріш. Міжнародні інвестиції— інвестиції, реаліза. яких передбачає різно-національну приналежність учасників інвестиц. процесу. Для міжн. маркет. діял. пріоритетнішими є глобальні чинники міжн. інвестув., оск. саме вони впл. на міжн. діял. вони розглядаються перед регіональними чин. та мають переважне значення для прийняття міжн. марк. ріш. До глоб. чин., що визначають стан розв. світової екон. в цілому та міжн. факторних ринків зокрема, належать: стабільність світової валютної сист.; рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; розв. міжн. інвестиційної інфраструктури.

37. Вплив основних міжнар міжуряд орг-й з стимулюв ек та вал стабільн на міжн ек середов.
Сучасна система МО налічує понад 4 тис. інститутів, з котрих приблизно 300 — це між уряд організ, а інші — неурядові. Після другої св війни утворилася група глобальних МО, які спрямовують свою діяльність на стимулюв ек та вал стабільності у світі. Форми і методи роботи МО, їхні взаємовідносини з урядами країн-членів значною мірою визначають стан та тенденції розвитку ек середовища окремих країн і регіонів.
Бреттон-Вудські ІНСТИТ — це МВФ та Світовий банк, які є провідними міжнар валютно-фінансовими установами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжна вал відносин. Свою назву вони дістали від назви амер містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 р. відбулася міжнар валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про заснування цих двох установ.
МВФ — міжнар валютно-кредитна організація, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, удосконалення багатостор системи платежів, надання державам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання плат балансів.
Термін «Світовий банк» охоплює дві організаційно і фінансово незалежні установи: Міжнар банк реконстр та розвитку (МБРР) та Міжнар асоціацію розвитку (МАР), створену у 1960р. До цього часу МБРР вважався офіційною назвою Світового банку.
МБРР — міждерж інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у розвитку їх економіки шляхом надання довгостр позик та кредитів, гарантув приватних інвестиц.
Група Світ банку — сукупність міжнар фінансово-кредитних установ, діяльність яких сприяє досягн основної мети Світо-вого банку.
МАР була створена в 1960 р. як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменш розвинутим країнам на більш ліберальних засадах, ніж ті, які пропонував МБРР.
МФК була створена в 1956 р. з метою сприяння ек зростанню країн, що розвиваються, шляхом заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері.
БАГІ засновано у 1988 р. з метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються.
Міжнар центр з урегулюв інвестх спорів, створений у 1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом улагодження конфліктів між іноз інвесторами та місцевими підпр-ми, установами, урядами.
Регіональні банки розвитку — регіональні банківські установи, які шляхом надання головним чином довгострокових кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм та міжнародних проектів, впли-вають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси
міжнародної торгівлі.
ГАТТ: договір, який було підписано у 1947 р.; МО, яка діє з 1948 р. на основі договору і виконує три функції: впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародної торгівлі; є форумом для переговорів, котрі сприяють лібералізації та передбаченості торговельних відносин; організує врегулювання спорів.
СОТ — нова МО структура, яка заснована на ГАТТ, ре-зультатах попередніх узгоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду і почала діяти з 1 січня 1995 р. З метою підвищення статусу міжнародних торговельних правил, забезпечення відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається питаннями реалізації товарів, надання послуг та правами інтелектуальної власності, а Всесвітня торговельна ор-ганізація буде втілювати в. життя домовленості останнього раунду переговорів.

38. Міжнар рег ек інтеграція: вплив на розвиток та зовнішньоторг політику країн-учасниць. Особливості маркет діяльності на ринках країн-учасниць інтеграц угруповань.
Міжнар ек інтеграція — вищий рівень розвитку МЕВ, для якого характерні:
*синхронізація процесів відтворення в межах інтеграційного угруповання;
*створення господарського комплексу з тісними взаємозв'язками економік, при збереженні національного пріоритету розподілу праці;
*створення спільної інституціональної структури регулювання переважно наднаціонального типу (на принципах федералізму, з передачею частки функцій національного уряду створеним спільним органам управ-ління);
*узгоджена політика як у взаємних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами, інтеграційними угрупованнями, міжнародними організаціями.
Рівень (глибина) ек інтеграції залежить від її форми.
Бувають:
1) Зона преференц торг – зниження внутр тарифів;
2) Зона вільн торг – 1)+усунення внутр тарифів;
3) Митн союз – 2)+ спільний зовнішній тариф;
4) Сп ринок – 3)+ вільний рух капіталів та роб сили;
5) Ек союз – 4)+ гармонізація ек політики;
6) Політ союз – 5)+ політ інтеграція.
Стимулюючий вплив інтеграції на розвиток країн-учасниць виявляється в:
• зниженні або усуненні митних бар'єрів;
• уніфікації зовнішньоторговельного законодавства та документообігу;
•можливості узгодження інтересів та економічної політики;
•об'єднанні потенціалів країн-учасниць.

39. Сутність та основні елементи культури, їх вплив на. маркет рішення в міжнар діяльності.
Культура — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який відбивається в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних та духовних цінностях.
Основними складовими культури є предметні результати діяльності (машини, споруди, результати вивчення, витвори мистецтва, норми моралі, норма права тощо) та людський потенціал, здібності, навички, традиції, що реалізуються в діяльності (знання, вміння, навички; рівень інтелекту, морального та естетичного розвитку; світогляд; засоби та форми спілкування людей тощо).
До складу соціально-культурного середовища, як правило, відносять такі елементи: мову (якою розмовляють; якою пишуть; офіційну мову; лінгвістичний плюралізм; ієрархію мов; міжнародні мови; мову в засобах масової інформації); релігію (філософські системи; прийняті релігії; повір'я та норми; табу; свята; ритуали); цінності та ставлення до часу, досягнень, роботи, успіху, змін, наукових методів, ризику, жінки, сім'ї, дітей, здоров'я; освіту (систему освіти; систему підвищення кваліфікації; управління трудовими ресурсами); організацію суспільства (спорідненість; соціальні інститути; структуру влади; неформальні групи; соціальну мобільність; соціальні прошарки; систему громадянства); технологічну та матеріальну культуру (транспорт; енергетичну систему; комунікації; урбанізацію; науку; винаходи).
Деякі фахівці вважають, що при аналізі соціально-культур-ного середовища міжнародного маркетингу слід брати до уваги також політичні аспекти (націоналізм, суверенітет, владу, ідеологію, національні інтереси, політичні ризики) та чинні в країні закони (загальні та специфічні, норми міжнародного правового регулювання), хоча ці питання також розглядаються окремо в дослідженні серед проблем політичного та правового середовища.
Слід зазначити, що з усього різнобарв'я елементів культури в міжнародному маркетингу майже завжди аналізуються: мова, релігія, освіта, сім'я, робота та дозвілля, референтні групи (групи людей, які своїм стилем життя, поведінкою, споживчими перевагами впливають на споживчу поведінку інших людей).
Соціально-культурне середовище інших країн суттєво впливає на такі маркетингові рішення: вихід на зарубіжний ринок; сегментація споживачів усередині країни; адаптація товарів та товарної політики; адаптація комунікаційної політики; врахування особливостей соціально-культурного середовища при створенні цільової політики та політики розподілення.

40. Стандартні, обов’язкові для аналізу (вивчення) в міжнар маркет діяльності елементи культури.
Культура — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який відбивається в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних та духовних цінностях.
До складу соціально-кул середовища, як правило, відносять такі елементи: мову (якою розмовляють; якою пишуть; офіційну мову; лінгвістичний плюралізм; ієрархію мов; міжнародні мови; мову в засобах масової інформації); релігію (філософські системи; прийняті релігії; повір'я та норми; табу; свята; ритуали); цінності та ставлення до часу, досягнень, роботи, успіху, змін, наукових методів, ризику, жінки, сім'ї, дітей, здоров'я; освіту (систему освіти; систему підвищення кваліфікації; управління трудовими ресурсами); організацію суспільства (спорідненість; соціальні інститути; структуру влади; неформальні групи; соціальну мобільність; соціальні прошарки; систему громадянства); технологічну та матеріальну культуру (транспорт; енергетичну систему; комунікації; урбанізацію; науку; винаходи).
Деякі фахівці вважають, що при аналізі соціально-культур-ного середовища міжнародного маркетингу слід брати до уваги також політичні аспекти (націоналізм, суверенітет, владу, ідеологію, національні інтереси, політичні ризики) та чинні в країні закони (загальні та специфічні, норми міжнародного правового регулювання), хоча ці питання також розглядаються окремо в дослідженні серед проблем політичного та правового середовища.
Слід зазначити, що з усього різнобарв'я елементів культури в міжнародному маркетингу майже завжди аналізуються: мова, релігія, освіта, сім'я, робота та дозвілля, референтні групи (групи людей, які своїм стилем життя, поведінкою, споживчими перевагами впливають на споживчу поведінку інших людей).

41. Склад соціальне культурного середовища міжнар марк.
Культура — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який відбивається в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних та духовних цінностях.
Соціально-культурне середовище — сукупність чинників соціального та культурного характеру, які позитивно або негативно впливають на ММ діяльність фірми.
До складу соціально-кул середовища, як правило, відносять такі елементи: мову (якою розмовляють; якою пишуть; офіційну мову; лінгвістичний плюралізм; ієрархію мов; міжнародні мови; мову в засобах масової інформації); релігію (філософські системи; прийняті релігії; повір'я та норми; табу; свята; ритуали); цінності та ставлення до: часу, досягнень, роботи, успіху, змін, наукових методів, ризику, жінки, сім'ї, дітей, здоров'я; освіту (систему освіти; систему підвищення кваліфікації; управління трудовими ресурсами); організацію суспільства (спорідненість; соціальні інститути; структуру влади; неформальні групи; соціальну мобільність; соціальні прошарки; систему громадянства); технологічну та матеріальну культуру (транспорт; енергетичну систему; комунікації; урбанізацію; науку; винаходи); закони (загальні, специфічні, між нар правове решулюв).
Деякі фахівці вважають, що при аналізі соц-кул середовища ММ слід брати до уваги також політичні аспекти (націоналізм, суверенітет, владу, ідеологію, національні інтереси, політичні ризики) та чинні в країні закони (загальні та специфічні, норми міжнародного правового регулювання), хоча ці питання також розглядаються окремо в дослідженні серед проблем політичного та правового середовища.

42. Вплив соціально-культурного середовища на маркет рішення в міжнар діяльності.
Соціально-культурне середовище — сукупність чинників соціального та культурного характеру, які позитивно або негативно впливають на ММД фірми.
Слід зазначити, що з усього різнобарв'я елементів культури в міжнародному маркетингу майже завжди аналізуються: мова, релігія, освіта, сім'я, робота та дозвілля, референтні групи (групи людей, які своїм стилем життя, поведінкою, споживчими перевагами впливають на споживчу поведінку інших людей).
Соціально-культурне середовище інших країн суттєво впливає на такі маркетингові рішення: вихід на зарубіжний ринок; сегментація споживачів усередині країни; адаптація товарів та товарної політики; адаптація комунікаційної політики; врахування особливостей соціально-культурного середовища при створенні цільової політики та політики розподілення.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП