Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Шпаргалки! - Політична історія (КНЕУ) |
|
Пошук по сайту
Пошук по сайту |
Головна » Шпаргалки! - Політична історія (КНЕУ)
Було знищено і захоплено 1249 танків, 2026 гармат, в полон потрапило 240 тис. солдатів та офіцерів. Для німецьких армій склалися сприятливі умови для запланованого наступу. Він почався 2І червня. Німецькі війська прорвали оборону, радянські солдати й офіцери опинилися в оточенні й потрапили в полон (понад 88 тис.). Щоб уникнути катастрофічних оточень, радянське командування наказало своїм військам відступати. Хоча деякі військові частини чинили впертий опір, загалом відступ Червоної армії перетворився на панічну втечу. Відступаючі війська зосереджувалися біля річкових переправ, де ставали беззахисною мішенню для німецької авіації. 28 липня Сталін видав наказ №-222, який забороняв відступ без розпорядження командування. В тилу радянських військ з'явилися спеціальні загороджувальні загони, що мали "розстрілювати на місці панікерів і боягузів..." Тим часом німецькі війська швидко просувалися на фронті, протяжністю кілька сот кілометрів. 23 липня вони увійшли в Ростов, 7 серпня захопили Армавір, в 9 серпня — Майкоп. 21 серпня спеціальний загін альпійського підрозділу підняв прапор фашистської Німеччини над найвищою точкою Кавказу — Ельбрусом. 23 серпня німецькі танки вийшли до Волги. Наступної ночі люфтваффе піддали масованому бомбардуванню Сталінград (нині — Волгоград), вщент зруйнувавши місто. 12 вересня почалися запеклі бої в самому Сталін граді.
№35 Розгром німецько-фашистських військ під Москвою та його значення.
ІЗ жовтня 1941 року почалися озлоблені бої під Москвою. У місті в цей час розійшлися чутки, що його готуються здати. Почалася дійсна паніка: бажаючі поїхати брали штурмом уходящі на схід поїзда. 20 жовтня • столиці було введено облогове положення. Москва набула образ військового міста; вулиці перетнули ряди "їжаків" і інших протитанкових загороджень. Відстояти столицю було б неможливо, якби на поміч не прийшли свіжі військові сили. У жовтні під Москву були перекинені частини з глибини країни, у тому числі з Далекого Сходу. Особливо прославилася в боях прибула зі сходу дивізія генерал-майора Івана Панфілова. 16 листопада в роз’їзді Дубосєково на Волоколамському шосе купка бійців - панфіловців ціною свого життя чотири години відбивала танкові атаки. Німці так і не змогли пройти і втратили 18 танків. Політрук Василь Клочков, що очолював цю групу, сказав слова, що стали згодом своєрідним девізом всієї оборони столиці: "Велика Росія, а відступати нікуди, позаду Москва". 16 листопада німці продовжили успішний наступ. Тактика боротьби була спрямована на вимотування німецьких військ. Позаду Москви стояли три знову сформовані радянські армії, її готувалися кинути в бій в останній момент, коли супротивник буде найбільше виснажений. І от у ніч на 6 грудня частини Червоної армії почали потужний контрнаступ по усьому фронту. Це було повною несподіванкою для німецького командування. Москва, яку воно вважало майже переможеною, раптово виявилася недоступною. У ході радянського наступу до початку січня німецькі війська були відкинуті на 100-250 км від столиці. Протягом грудня вони загубили убитими понад 120 тисяч солдат і офіцерів. Червона армія звільнила від ворога Калугу і Калінін (Твер). 12 грудня радянські громадяни почули по московському радіо перше переможне зведення. Вперше вони побачили, що "непереможна німецька армія" терпить значні поразки. Побачив тепер це і весь світ. Перемога вдихнула нові сили і впевненість у тих, хто боровся з фашизмом, насамперед у радянських людей. Активізувався партизанський рух, посилився рух Опору в окупованих країнах Європи. Перемога під Москвою поховала стратегію блискавичної війни. Вермахт виявився перед перспективою затяжної війни на два фронти. Що стосується СРСР, то отриманий перепочинок дозволив прискорити проведення промисловості на військові рейки, розгорнути на сході евакуйовані заводи, нагромадити озброєння.
№37 Корінний перелом у ході Великої Вітчизняної і другої світової війни.
Після чотирьох місяців оборонних боїв (17 липня — 18 листопада 1942) за Сталінград 19 листопада Червона армія перейшла в контрнаступ. На п'ятий день наступу радянські війська замкнули кільце оточення, в яке потрапили 265 тис. німецьких солдатів і офіцерів. Щоб визволити їх, німецьке командування створило групу армії "Дон" на чолі з генерал-фельдмаршалом Еріхом фон Манштейном. З 12 грудня ці війська намагалися прорватися до Сталінграду, але завдяки надзвичайним зусиллям радянських воїнів були зупинені й відкинуті на 170—250 км. Гітлер заборонив командувачеві 6-ї армії , генералу Фрідріху фон Паулюсу прориватися з оточення, що зробило загибель німецьких військ неминучою. 10 січня 1943 р. радянські війська почали ліквідацію угруповання противника. 1 лютого капітулювали частина німецьких військ, а 2 лютого німці остаточно припинили опір. У полон потрапила 91 тис. солдатів і офіцерів, у тому числі понад 2.5 тис. офіцерів і 24 генерали. 85 тис. з них померли від дистрофії, спричиненої голодом. Загальні втрати німців під час Сталінградської битви становили до 1,5 мли. осіб, 3.5 тис. танків і штурмових гармат, 3 тис. літаків, 75 тис. Німеччина вже не змогла оговтатися. Ініціатива на Східному фронті переходила до радянських військ, почався перелом у ході війни. Через півроку відбулися битва на Курській дузі, що стала катастрофою для Німеччини. Вранці 5 липня 1943 р. німецькі війська почали наступ, прагнучи розгромити угруповання Червоної армії, захопити Курськ і відкрити дорогу на Москву. Це була найбільша в історії Другої світової війни сухопутна битва. На 500-км. ділянці фронту було задіяно понад 4 млн. осіб. понад ІЗ тис. танків і самохідних гармат, до 12 тис. Літаків, понад 69 тис. гармат і мінометів. На восьмий день німецькі війська були виснажені й не змогли наступати. Червона армія поповнилася резервами і перейшла у заздалегідь спланований контрнаступ. 5 серпня були звільнені міста Орел і Бєлгород, а 23 серпня — Харків. Ціна перемоги радянських військ у битві під Курськом була надзвичайно високою: 863 тис. осіб, у тому числі безповоротні втрати (безповоротні демографічні втрати — вбиті, ті, що пропали безвісти, потрапили в полон і не повернулися з нього, померли від ран, хвороб і внаслідок нещасних випадків) становили 254 тис. Німецькі втрати були майже в чотири рази менші: 245 тис. солдатів і офіцерів, у тому числі 57,7 тис. безповоротні. Досить значною була і диспропорція втрат бойової техніки; радянські війська втратили понад 6 тис. танків і 1600 літаків, німецькі — 1300 танків і майже 1 тис. літаків. Незважаючи на значні втрати, збройні сили СРСР мали великі резерви, а наступальна міць вермахту і люфтваффе була підірвана. Для німецьких збройних сил це була остання спроба здійснення великомасштабної наступальної Операції на Східному фронті. Курська битва завершила корінний перелом у ході німецько-радянської війни, стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної армії, почалося визволення країни.
№36 Створення антигітлерівської коаліції в ході другої світової війни.
Після підписання у Берліні Троїстого пакту Англія і США у жовтні 1940р. підписали договір про спільні дії на Тихому океані. Після нападу на Радянський Союз співвідношення політичних сил на світовій арені змінилося не на користь Німеччини. 22 червня 1941 р. прем’єр-міністр Великобританії У. Черчилль заявив по радіо, що Англія надасть СРСР економічну і технічну допомогу, а 24 червня з подібною заявою виступив президент США Ф. Рузвельт. 12 липня 1941 р. в Москві було підписано угоду між урядами СРСР і Англії про спільні дії у війні проти Німеччини. Оскільки найбільш ефективним засобом спільної боротьби проти Німеччини стало б відкриття другого фронту на Заході, то радянський уряд уже 18 липня порушив це питання перед урядом Великобританії. Та англійський прем'єр-міністр запропонував лише військові поставки і кредит на суму 10млн фунтів стерлінгів. У липні 1941 р. були підписані договори між СРСР та еміграційними урядами Чехословаччини й Польщі про відновлення дипломатичних відносин та взаємну підтримку у війні. Радянський Союз надав свою територію для формування іноземних військових частин, що повинні були взяти участь у війні проти Німеччини та її союзників. У 1941 р. відбулось формування чехословацьких військових частин і з'єднань, у 1942 р. - французької військової ескадрильї (з 1943 р. • авіаполку "Нормандія"). Навесні 1943 р. почали формуватися польська дивізія їм. Т. Костюшка та югославські і румунські військові частини. У вересні 1941 р. Радянський Союз офіційно визнав Національний Комітет "Вільна Франція" на чолі з де Голлем і заявив про підтримку французького руху Опору. Були відновлені дипломатичні відносини і з еміграційними урядами Бельгії та Норвегії. 2 серпня 1941 р. уряд США офіційно заявив про надання економічної допомоги СРСР у боротьбі з Німеччиною. Так було започатковано створення антигітлерівської коаліції. 9-14 серпня 1941 р. на таємній нараді в Атлантиці (у бухті Арджентія, о. Ньюфаундленд) було підписано англо-американську декларацію про цілі війни, відому як "Атлантична хартія". Англія і США заявили, що не прагнуть до територіальних надбань, зобов'язуються поважати право усіх народів на вибір соціального устрою, дбатимуть про економічне співробітництво між усіма країнами, закликали всі держави відмовитись від застосування сили. Хартія визнавала рівні права і можливості договірних сторін у торгівлі, доступі до світових джерел сировини, свободи морського судноплавства. 24 вересня до "Атлантичної хартії" приєднався СРСР. 29 вересня 1941 р. у Москві відбулася перша тристороння міжсоюзницька конференція, на якій була укладена угода про постачання Радянському Союзові зброї те матеріалів військового призначення протягом дев'яти місяців. 7 листопада США поширили на СРСР дію закону про "ленд-ліз" і надали безвідсотковий кредит на суму 1 млрд. доларів. Незважаючи на деякі суперечності, Московська конференція сприяла зміцненню антигітлерівської коаліції. І січня 1942 р. відбулася нарада дипломатичних представників 26 держав, на якій була підписана "Декларація Об'єднаних Націй". Учасники Декларації зобов'язувались не укладати сепаратного перемир'я або миру з ворогом і визнали за необхідне відкриття у 1942 р. другого фронту в Європі. Розвиток подій на радянсько-німецькому фронті стимулював уряди США та Англії зміцнювати союзні відносини, 25 травня 1942р. у Лондоні був підписаний англо-рядянський союзницький договір, перша частина якого визначала завдання спільного ведення війни проти фашистського блоку. Передбачалось, що сторони надаватимуть допомогу одна одній у війні, не вестимуть переговорів, не укладатимуть перемир'я чи миру з країнами-агресорами без згоди на те обох сторін. З метою збереження миру і відсічі можливій агресії сторони взяли на себе зобов'язання співпрацювати і в післявоєнний період, не прагнути до територіальних завоювань, не втручатися у внутрішні справи інших держав, надавати одна одній економічну та військову допомогу. Договір укладався строком на 20 років, замінивши англо-радянську угоду віл 12 липня 1941 р. 11 червня 1942 р. в Вашингтоні був підписаний радянсько-американський договір при взаємну допомогу у веденні війни. Було досягнуто домовленості щодо невідкладних заходів щодо створення другого фронту в 1942 р. Ці два договори остаточно оформили антигітлерівську коаліцію. На початку 1943 р. Черчилль і Рузвельт повідомили Сталіна, що другий фронт у Європі буде відкрито у серпні-вересні 1943 р. Але в травні на нараді у Вашингтоні вони відмовилися і від цього нового терміну. За умовами англо-радянського договору до Ірану було введено об'єднані англо-радянські збройні сили. Таким чином, союзники контролювали важливі комунікації від Перської затоки до Каспійського моря, забезпечивши поставки до Радянського Союзу.
№38 Тегеранська і Ялтинська конференції керівників трьох великих держав антигітлерівської коаліції та їх рішення.
Сприятливий для країн Антигітлерівської коаліції перебіг подій у 1943 р. на всіх театрах бойових дій передвіщав переможне завершення війни і спонукав до обговорення водночас з питанням спільного ведення війни і проблеми повоєнного устрою. З цією метою відбулися конференція міністрів закордонних справ Великобританії. СРСР і СІІІА у Москві (19—30 жовтня 1943 р.) і зустріч глав урядів цих країн - Черчилля, Сталіна і Рузвельта в Тегерані (28 листопада — 1 грудня 1943 р.). Міністри закордонних справ обговорили деякі важливі воєнні та повоєнні проблеми й оголосили про створення Європейської консультативної комісії, яка мала зібратися наприкінці війни й опрацювати можливі варіанти розв'язання німецької проблеми. Однак ситуація потребувала особистої зустрічі лідерів "великої трійки" для якнайшвидшого вирішення актуальних проблем. За пропозицією Сталіна, який заявляв, що необхідність керівництва військовими операціями вимагає його особистої щоденної присутності в СРСР або поблизу його кордонів, конференція відбулася в столиці Ірану. Сталіну також вдалося переконати Рузвельта зупинитися в радянському посольстві, приміщення якого прослуховувалося спецслужбами. Головним військовим питанням Тегеранської конференції було визначення дати й місця відкриття Другого фронту. Черчилль спочатку наполягав на одночасному проведенні цієї операції на Балканах, прагнучи не допустити Червону армію в Центральну Європу. Але Рузвельт і Сталін були переконані, що найближчий шлях до перемоги над Німеччиною пролягає через Францію. Особливо гострою була дискусія між Черчиллем і Сталіним про термін відкриття Другого фронту, під час якої Сталін навіть погрожував залишити конференцію. Врешті-решт було Прийнято рішення, що висадка союзних військ відбудеться в Північній Франції у травні 1944 р. Натомість Радянський Союз зобов'язався в той самий час почати наступ на Східному фронті, аби перешкодити перекиданню німецьких військ на Захід. У Тегерані обговорювалася й майбутня доля Німеччини. Рузвельт і Черчилль висунули два різні плани поділу країни. Рузвельт запропонував утворити в Німеччині п'ять автономних держав, а Черчилль виступив за утворення трьох німецьких держав. Сталін скептично поставився до обох проектів, і це питання вирішили передати на вивчення Європейській консультативній комісії. Від імені СРСР Сталін зобов'язався після розгрому Німеччини приєднатися до союзників у боротьбі з Японією. Натомість Рузвельт і Черчилль зняли з порядку денного заперечення щодо майбутнього західного кордону СРСР, який утворився після змови Сталіна з Гітлером. Більше того, Сталін заявив, що радянська сторона домагається приєднання Східної Пруссії з Кенігсбергом. На останньому засіданні учасники конференції обговорили проблеми, пов'язані з Польщею. Зокрема, союзники безуспішно піднімали питання про відновлення дипломатичних відносин між СРСР і польським урядом у Лондоні, які були розірвані в квітні 1943 р. після Катанської справи (емігрантський уряд Польщі погодився з обвинуваченнями в знищенні польських офіцерів у Катані в 1940 р., які Німеччина висунула проти СРСР). Союзники дійшли згоди, що радянське-польський кордон пройде по "лінії Керзона". Натомість Польща мала компенсувати свої територіальні втрати приєднанням німецьких земель на півночі та заході. Важливим досягненням Тегеранської конференції була дружна атмосфера, що виникла під час зустрічі лідерів трьох великих держав. У вечері 1 грудня 1943р. було узгоджено спільну Декларацію, що закінчувалася словами: "Ми прибули сюди з надією і рішучістю. Ми йдемо звідси справді друзями за духом і метою".
Ялтинська конференція
На початку 1945 р. у перемозі над Німеччиною вже ніхто не сумнівався, і лідери головних країн Антигітлерівської коаліції вирішили зустрітися, щоб визначити основні принципи повоєнного устрою світу. Нова зустріч "великої трійки" відбулася у Криму в Ялті 4—11 лютого 1945р. З багатьох питань вдалося досягти реальних домовленостей. Були узгоджені принципи беззастережної капітуляції Німеччини, затверджено угоду про зони її окупації. Після деяких вагань Сталін дав згоду, щоб Франції була виділена окупаційна зона, але виключно за рахунок територій, відведених американцям і британцям. Делегація США визнала справедливими вимоги радянської сторони про отримання СРСР репарацій на суму 10 млрд. дол. (50% її загального обсягу), делегація Великобританії з цим не погодилася. Радянський Союз узяв на себе зобов'язання вступити у війну проти Японії через 2—З місяці після капітуляції Німеччини за умови, що йому будуть передані Південний Сахалін і ' Курильські острови, а також надані права на оренду Порт-Артура і на експлуатацію залізничного комплексу Маньчжурії. Союзники прийняли "Декларацію про визволену Європу", яка передбачала формування демократичних урядів через проведення вільних виборів. Наскільки це була складка проблема, засвідчило обговорення польського питання. Черчилль висловлював занепокоєння тим, що СРСР підпорядковує собі Польщу. Та врешті-решт домовилися про сформування тимчасового уряду на основі прорадянського люблінського комітету із залученням до участі в ньому емігрантів, які перебували в Лондоні. Підписана союзниками угода передбачала встановлення східного кордону Польщі по "лінії Керзона", а також істотне розширення польської території на півночі та на заході за рахунок Німеччини. На завершення роботи Кримської конференції була прийнята Декларація про Організацію Об'єднаних Націй. Сталін погодився на три місця в 00Н (для СРСР, Білорусії та України), хоча під час попередніх домовленостей радянська делегація вимагала 16 місць (за кількістю союзних республік). Для опрацювання статуту 00Н союзники домовилися скликати 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско конференцію. В ЇЇ роботі мали взяти участь держави, які на той час оголосили війну Німеччині та Японії.
№39 Проблема відкриття другого фронту в Європі в ході другої світової війни.
Висадка союзних військ на Європейський континент почалася а запізненням, але була ретельно підготовлена. Союзники створили Верховний штаб об'єднаних експедиційних сил, який очолив американський генерал Д. Ейзенхауер. Були розроблені операції "Оверлорд" і "Енвіл", що передбачали висадку військ на півночі й півдні Франції. Для бойових дій у Нормандії було зосереджено 36 дивізій в Англії, а для наступу на узбережжі Середземного моря — 10 дивізій в Італії. Ще 40 дивізій знаходилися в повній бойовій готовності у США. До початку операції союзники мали понад 10 тис. літаків, у тому числі 5 тис. винищувачів і 3 тис. бомбардувальників. Німецьке командування на початку червня 1944 р. тримало у Франції і Нідерландах 59 дивізій. На аеродромах було всього 500 німецьких літаків, з яких лише 70 винищувачів і 90 бомбардувальників знаходилися в повній бойовій готовності. Висадка союзних військ у Нормандії почалася на світанку 6 червня 1944 р. їм вдалося захопити й утримати плацдарм. Але знадобилося ще сім тижнів, щоб зламати опір противника і почати загальний наступ у Північній Франції. 25 липня американські війська прорвали оборону біля Сен-Ло і 1 серпня захопили Авранш. Продовжуючи наступ під командуванням енергійного генерала Дж. Паттона, американці зайняли Ле-Ман (9 серпня) і повернули на Алансон, намагаючись оточити німецькі війська з півдня, їм назустріч (на Фалез) просувалися канадські війська, і 19 серпня кільце замкнулося. Хоча більшості німецьких солдатів і офіцерів вдалося вирватися, 45 тне. із них залишилися в оточенні. Поразка німців у Нормандії дала можливість союзникам 25 серпня звільнити від окупантів Париж. Тим часом була підготовлена висадка на узбережжя Південної Франції. Вона почалася 15 серпня в долині річки Рони. На початку операції було задіяно 6 американських і 4 французькі дивізії. Внаслідок успішних дій союзників 28 серпня капітулювали німецькі гарнізони Тулона і Марселя. Не зустрівши сильного опору, американо-французькі війська продовжували просування вглиб континенту. З вересня вони ДОСЯГАЙ Ліона, 8-го — Безансона, а 11-го поблизу міста Діжон з'єдналися з військами північного угруповання. Німецькі війська у Південно-Західній Франції були відрізані й почали здаватися в полон. Наступ військ союзників продовжувався також у Північній і Центральній Франції. Британські війська З вересня вступили в Брюссель, 4-го — в Антверпен, а 6-го — у Льєж. Американські війська 11 вересня вийшли до кордону Німеччини, а 15-го захопили Нансі. Хоча німецькі війська зазнали значних втрат і суттєво поступалися союзникам за кількістю й озброєнням, у другій половині вересня вони зупинили наступ противника, створили міцну оборону і продовжували війну до травня 1945 р.
№46 Гідний вклад українського народу в перемогу над фашизмом у роки другої світової війни.
Вклад українського народу в перемогу над фашизмом був безумовно, дуже великий. Відзначилися у ході війни за визволення від фашистських загарбників І та II Українські фронти. Вони зробили великий вклад в перемогу над фашизмом. На Україні діяло більш 50 тис. партизан. Друга світова війна тривала шість років. У неї було втягнуто 72 держави. Країни, які взяли участь у війні, мобілізували майже 110 млн. осіб. У Другій світовій війні загинуло понад 60 млн. осіб, більше половини з яких — цивільне населення. Найбільших втрат було заподіяно Радянському Союзові — загинуло щонайменше 27 млн. осіб. Для знищення один одного противники застосували величезну кількість зброї: майже 650 тис. літаків, 300 тис. танків і бронемашин, 1 млн. стволів артилерії. Наприкінці війни була використана зброя масового знищення — атомна бомба. Наслідки її застосування були такі жахливі, що з того часу атомна зброя не використовувалася. Більше того, страх перед загрозою ядерної війни став домінуючим політичним фактором другої половини XX ст. У роки війни були зруйновані тисячі міст Європи та Азії, у тому числі такі красені світової архітектури, як Варшава, Берлін, Будапешт, Гамбург, Дрезден, Київ, Нагасакі, Хіросіма та ін. Десятки млн. людей у різних країнах залишилися без даху над головою. Величезних збитків було заподіяно економікам воюючих держав. Винятком були Сполучені Штати Америки, територія яких абсолютно не постраждала. Хоча й дорогою ціною, але головна мета світової війни — звільнення народів від фашистської тиранії — була досягнута. Однак людство було розчароване, що після таких колосальних жертв світ не вступив у мирну смугу розвитку. Створена наприкінці війни 00Н не стала надійним гарантом миру і стабільності, як це передбачалося. Натомість Друга світова війна дала могутній поштовх антиколоніальному й визвольному рухові, що, зрештою, зумовило розпад колоніальних імперій. Війна оголила пороки і слабості диктаторського безконтрольного режиму особистої влади Сталіна. У той час перемога у Великій Вітчизняній війні дала можливість відвернути увагу від негативних сторін тоталітарного суспільства, підкріпити версію про великі переваги сталінської моделі соціалізму. Народ - переможець виявився за "залізною завісою".
№47 Політичні підсумки і уроки другої світової і Великої Вітчизняної війни.
Друга світова війна тривала шість років. У неї було втягнуто 72 держави. Країни, які взяли участь у війні, мобілізували майже 110 мли. осіб, У Другій світовій війні загинуло понад 60 млн. осіб, більше половини з яких — цивільне населення. Найбільших втрат було заподіяно Радянському Союзові — загинуло щонайменше 27 мли. осіб. Для знищення один одного противники застосували величезну кількість зброї: майже 650 тис. літаків. 300 тис. танків і бронемашин, 1 млн. стволів артилерії. Наприкінці війни була використана зброя масового знищення — атомна бомба. Наслідки її застосування були такі жахливі, що з того часу атомна зброя не використовувалася. Більше того, страх Перед загрозою ядерної війни став домінуючим політичним фактором другої половини XX ст. У роки війни були зруйновані тисячі міст Європи та АЗІЇ, у тому числі такі красені світової архітектури, як Варшава, Берлін. Будапешт, Гамбург, Дрезден, Київ, Нагасакі, Хіросіма та ін.
|
|
|
