Шпаргалки! - Економіка України

12.Засади функціонування банківської системи України.
Банківська система — це сукупність різних видів банків та банківських інституцій у їх взаємозв'язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період.
Формування кредитної та банківської систем визначається характером існуючих у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту. На різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції історичних умов розвитку національних економік. Разом з цим існують деякі загальні принципи побудови кредитних систем на сучасному етапі розвитку:
— розподіл функцій Центрального та всіх інших банків;
— контроль та регулювання діяльності банків другого рівня з боку центрального;
— центральний банк не бере участі у конкуренції на грошових ринках усередині держави.
До початку XIX ст. кількість банків та масштаби їх операцій були незначними. Усі ці операції виконували одні й ті самі банки, що називалися комерційними (від лат. — торгівля). Спеціалізації між ними не було.
Швидкий розвиток капіталізму після промислового перевороту супроводжувався розширенням функцій та операцій комерційних банків, появою спеціальних кредитних установ. У багатьох країнах було створено центральні емісійні інститути, з'явилися ощадні каси та ощадно-позичкові асоціації.
Інтенсивний розвиток акціонерних компаній з другої половини XIX ст. привів до появи нових функцій існуючих банків і таких спеціальних кредитних установ, як інвестиційні банки та компанії. На початку XX ст. з'являється цілий ряд нових спеціальних кредитних установ: зовнішньоторговельні банки, установи споживчого кредиту та ін.
За своєю структурою банківські системи різних країн істотно різняться. Разом з тим є низка ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують у ринковій економіці. Це передусім дворівнева структура.
На першому рівні міститься один банк (або кілька банків, як у США), котрий виконує функції центрального емісійного. Він несе відповідальність за підтримання стабільності національних грошей та забезпечення стабільного функціонування всієї банківської системи.
На другому рівні банківської системи розміщені всі інші банки: комерційні (універсальні) та спеціалізовані. Вони покликані обслуговувати економічних суб'єктів, виконуючи базові операції грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх у позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами.
Банківська система потребує постійного контролю з боку спеціальних органів, що пов'язано з життєво важливим значенням для національної економіки стану та перспектив її діяльності. У кожній країні існує система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності. Особливості історичного розвитку та дія різних політико-економічних чинників обумовили специфіку форм та методів нагляду та контролю за діяльністю банків, що забезпечує стабільність усієї системи.
Важливою формою забезпечення стабільності банківської системи є надання вкладникам гарантій повернення їх депозитів. Нині практично в усіх країнах існує та чи інша форма страхування банківських депозитів.
Центральні банки усіх країн світу виконують такі функції:
— розроблення і реалізація державної грошово-кредитної політики;
— емісія грошей;
— функції «банку банків»;
— функції банку уряду.
Крім цих функцій, центральний банк може виконувати й інші. Він зберігає централізований золотовалютний запас (якщо він не переданий скарбниці), здійснює нагляд і контроль за банківською діяльністю (не в усіх країнах ця функція є виключною компетенцією центрального банку).
Виконання перелічених функцій визначає місце і роль центрального банку в економіці, дає змогу найефективніше організувати діяльність дворівневої кредитної системи.
Другий рівень банківської системи в розвинутій економіці складається з різноманітних видів банків, які можна поєднати у дві групи: комерційні та спеціалізовані.
Особливістю комерційних банків є те, що, крім традиційних базових функцій, вони, як правило, можуть виконувати практично всі функції, інших інституцій кредитної системи (за винятком функцій центрального банку). Їх називають «супермаркетами фінансового ринку», тому що вони є фінансовими установами універсального типу.
..........................

До другої половини 60-х років Україна не мала у своєму розпорядженні автономної кредитно-банківської системи. На її території діяли філії Держбанку СРСР, Будбанку СРСР і трудові ощадкаси.
Мережа установ Держбанку в Україні поширювалася до 1975 р. У 1970 р. на її території було 652 філії, в 1975 р. - 678. Потім почалося скорочення. І в 1980 р. вже функціонувало 663 установи Держбанку.
З 1989 р. в республіці починається створення комерційних і кооперативних банків. 20 червня 1990 р. на території України офіційно було зареєстровано 25 банків (17 акціонерних комерційних і 8 кооперативних). Вони були розміщені вкрай нерівномірно й оперували обмеженим капіталом. Статутні капітали кооперативних банків коливалися від 0,5 млн. крб. до 3,5 млн. крб., акціонерних -від 5 до 15 млн. крб. Самі банки розташувалися в Києві, на Західній та Південно-Східній Україні, в Криму.
Сучасні банківські системи, як правило, складаються з двох рівнів. Верхній рівень дворівневої банківської системи займає національний (центральний банк) країни. Його основними функціями є:
- грошово-кредитне регулювання економіки;
- емісія валюти країни і забезпечення її обігу;
- контроль за діяльністю кредитних установ;
- акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;
- кредитування комерційних банків;
- кредитно-розрахункове обслуговування уряду;
- зберігання та проведення операцій із золотовалютними запасами і резервами. Комерційні банки - головна ланка дворівневої банківської системи. Основні функції комерційних банків такі:
- управління грошовим обігом;
- забезпечення платіжного механізму;
- акумуляція заощаджень;
- надання кредиту;
- фінансування зовнішньої торгівлі;
- довірчі операції;
- зберігання цінностей;
- консультації і надання інформації.
Однією з найважливіших функцій системи комерційних банків є управління грошовим обігом країни. Воно здійснюється спільно з центральним банком країни за допомогою кредитних операцій. Мета політики центрального банку - через систему обов'язкових резервів управляти динамікою кредиту і забезпечити відповідність кількості грошей в обігу національним завданням стабілізації цін, підтримки нормальних темпів економічного зростання та високого рівня зайнятості. Комерційні банки є необхідним каналом для збільшення або зменшення кількості грошей в обігу як засобу вирішення вказаних завдань.
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом "Про Національний банк України", іншими законами України. Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн. грн. Розмір статутного капіталу може бути змінено за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є прибутки його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському розпорядженні.
Національний банк не відповідає по зобов'язаннях органів державної влади, а органи державної влади не відповідають по зобов'язаннях Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Національний банк не відповідає за зобов'язання інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язання Національного банку крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за ії межами.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.
Національний банк виконує такі функції:
1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2) монопольне здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та фінансово-кредитними установами;
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд;
9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
12) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;
13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними;
14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
15) організує інкасацію та перевезення банкнот, монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот, монет та інших
цінностей;
16) реалізує державну політику з питань захисту державних таємниць у системі Національного банку;
17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. Національний банк України є:
- центральним банком;
- емісійним банком;
- валютним органом;
- органом банківського нагляду;
- банком банків;
- банком держави;
- організатором міжбанківських розрахунків.
Основною функцією Національного банку України, як центрального банку держави, є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні.
Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.
Комерційні банки та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі.
Національний банк представляє інтереси України у відносинах із центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.
Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. З введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національної грошової одиниці.
Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення комерційних банків.
Національний банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви; які зараховуються на баланс Національного банку.
Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.У сфері валютного регулювання Національний банк:
- здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;
- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
- визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
- визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях. У сфері валютного контролю Національний банк:
- здійснює контроль за виконанням правил валютних цінностей на території України;
- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення
валютного контролю.
На Національний банк покладено функцію банківського нагляду та контролю за дотриманням комерційними банками законодавства ,з банківської справи, додержанням економічних нормативів, встановлених Національним банком та власних нормативних актів.
З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк встановлює для комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи:
- показники капіталу банку;
- платоспроможність;
- співвідношення високоліквідних активів до загальних активів банку;
- показники ліквідності банку;
- максимальний розмір ризику на одного позичальника.
Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком.
З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних з структурною перебудовою економіки України. Виконуючи функцію кредитора останньої інстанції, Національний банк України надає комерційним банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків.
Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.
Національний банк має права брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ними та іноземними центральними банками.
Національний банк пред'являє вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших фінансово-кредитних установ, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ.
Основною, базовою ланкою дворівневої банківської системи України є комерційні банки.
Сьогодні до групи комерційних банків у різних країнах належить цілий ряд інститутів з різноманітною структурою і різним співвідношенням власності. Їх головна відмінність від центральних банків - відсутність права емісії банкнот.
Комерційний банк - це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку. Основними сферами діяльності комерційних банків в Україні є:
- прийом заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;
- надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;
- здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;
- переміщення коштів у рамках платіжної системи України. Комерційні банки мають право на здійснення іншої комерційної діяльності, яка не суперечить чинному законодавству. Комерційним банкам забороняється діяльність у сферах матеріального виробництва і торгівлі (крім золота, дорогоцінних металів, монет, цінних паперів), а також діяльність у всіх видах страхування. Тому межа між банківськими і небанківськими інститутами досить умовна. Активні операції комерційних банків щодо надання кредитів є однією з пріоритетних сфер банківської діяльності, оскільки доходи від кредитів дають значний прибуток.

16.Інвестиційний клімат в Україні та його складові.
26. Обсяги залучення і динаміка іноземних інвестицій в економіку України.
Інвестиційний клімат – це сукупність політичних, соціальних та економічних чинників, яка приймається до уваги інвестором при здійсненні інвестицій.
Найважливішими з перерахованих чинників є економічні.
Перелік конкретних економічних показників залежить від форми інвестицій, терміну та умов інвестування.
Наприклад:
- для державних інвесторів важлива гарантія держави;