Статистика
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0
|
 |
Бібліотека - Економіка - Наука й економіка |
|
Пошук по сайту
Пошук по сайту |
Головна » Бібліотека - Економіка - Наука й економіка
споживчі потреби чи саме споживання обмежується з метою накопичення частини доходу,
різниця між спожитою частиною доходу і всім доходом нагромаджується як заощадження.
Чим більша така різниця, тим більші можливості відкриваються для нагромадження
заощаджень.
Існує твердження, що не всі заощадження можна розглядати як реальні грошові
ресурси. Великий вплив на подальшу долю заощаджень має мотивація, якою керується
суб'єкт, обмежуючи свої споживчі витрати та відношення до структур, через які
здійснюється мобілізація заощаджень. На сьогодні немає загальноприйнятої класифікації
мотивів, які спонукають людей зберігати грошові кошти. В узагальненому вигляді можна
виділити три групи мотивів:
1) мотиви, пов'язані з одержанням доходу;
2) мотиви, які стимулюють вимушені заощадження;
3) мотиви, пов'язані зі споживанням населення.
До мотивів, пов'язаних з одержанням доходу, можна віднести одержання
інвестиційного доходу або доходу від вкладення фінансових ресурсів в різні дохідні
фінансові інструменти, передача коштів у довірче управління, надання коштів у позику під
відсотки; накопичення первісного капіталу для розширення (створення) бізнесу.
До другої групи належать мотиви, які пов'язані з формуванням заощаджень через певну
звичку; відставання потреб людини від її платоспроможності; невідповідність обсягу і
структури пропозиції певних благ та попиту на них тощо.
До третьої групи належать такі мотиви: придбання дорогих товарів тривалого
користування і нерухомості; утримання членів сім'ї (дітей, батьків); забезпечення
економічної і соціальної безпеки людини (виникнення надзвичайних ситуацій — хвороба,
втрата роботи, стихійні лиха, техногенні аварії тощо); дотримання загальнолюдських і
національних традицій (весілля, святкування ювілеїв тощо); забезпечення старості (вихід на
пенсію), задоволення потреб у відпочинку та розвагах тощо.
Залучення заощаджень до інвестиційної діяльності відбувається за допомогою
банківських і небанківських фінансово-кредитних організацій, а саме комерційних банків,
страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок, довірчих товариств
тощо. А неорганізовані заощадження формуються шляхом купівлі домогосподарствами
вільноконвертованої валюти, товарів, майна та накопичення грошових коштів. На шляху
трансформації заощаджень населення в інвестиційний ресурс виникає декілька проблем, а
саме: створення сприятливих умов для формування заощаджень домогосподарствами;
залучення заощаджень, які знаходяться в неорганізованих формах у потенційні джерела
інвестицій та ефективне їх використання. Розмір доходів населення є найбільш вагомим
106
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
чинником, що впливає на обсяги формування заощаджень.
Незважаючи на оптимістичні темпи зростання наявних та грошових доходів українців,
наявний дохід у середньому розрахунку на одного члена домогосподарства загальні доходи
становили 715 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 764 грн., у сільських – 613 грн.
Рівень середньомісячних загальних доходів однієї особи перевищив рівень встановленого у
ІІІ кварталі 2007р. прожиткового мінімуму (525 грн.) на 36%. Слід зазначити, що темп росту
середньодушових загальних доходів у січні–вересні 2007р. порівняно з аналогічним
періодом 2006р. перевищив індекс споживчих цін за цей період: відповідно 124,1% проти
111,9% [8]. Але якщо реально проаналізувати сьогоднішній стан зростання цін та інфляції, то
реальний прожитковий мінімум буде відрізнятись від встановленого. Тобто, якщо дохід не
перевищує реального прожиткового мінімуму, то сподіватися на значне зростання обсягів
заощаджень не доводиться. Тому мова повинна йти не лише про зростання сукупних
доходів, а й про зменшення їх диференціації серед домогосподарств. Існує точка зору, що
нерівність доходів спричиняють заощадження, які є основою економічного розвитку. Так, на
думку В.А. Льюіса, розподіл доходів у суспільстві повинен змінюватись на користь людей з
найвищими доходами, тому що інша частина суспільства не може формувати значні
заощадження [9]. Але результати, які досягнуто у восьми високорозвинених країнах Східної
Азії, зокрема Південній Кореї, Тайвані тощо, спростовують цю точку зору. Нерівність
доходів зумовлює соціальну напругу у суспільстві і тим самим створює політичну
нестабільність, що в цілому негативно відображається на обсягах інвестицій. Тому
підвищення рівня доходів низько дохідних груп населення, які орієнтуються переважно на
споживання вітчизняних товарів та послуг, сприятиме розвитку вітчизняних
товаровиробників та інвестиційній активності. Також важливим чинником впливу є
стабільна економічна ситуація в країні. Коли економічна ситуація в країні є відносно
стабільною, то населення більш схильне до заощаджень. Разом з цим відбуваються зміни в
структурі заощаджень на користь довгострокових. Позитивно вплинули на зростання обсягів
заощаджень такі фактори як: зростання сукупних грошових доходів населення, поступова
ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати, досягнення та перевищення середньою
заробітною платою рівня прожиткового мінімуму, зростання довіри до банківської системи
та інші, про що свідчать дані щодо розміщення грошової маси (табл. 1).
З даних табл. 1 можна побачити, що за період 2002—2006 рр. кошти фізичних осіб в
Україні виросли в 4,04 раза, у тому числі заощадження — у 5,7 раза. Випереджаючі темпи
зростання заощаджень фізичних осіб порівняно з темпами зростання їх грошових коштів
призвели до зростання частки заощаджень в коштах фізичних осіб у 1,4 раза. Водночас
частка готівки в коштах фізичних осіб знизилась. Однак залишається досить високою —
40,5%.
Упродовж досліджуваного періоду спостерігається позитивна тенденція до зростання
заощаджень населення України. Проте в 2003 і 2004 рр. спостерігається значне зменшення
обсягу заощаджень і засобів у розпорядженні населення, що можна пояснити зростанням в
цей період споживчого кредитування. Як відомо, довгострокове кредитування знижує
заощадження населення[10]. Населення купує предмети тривалого використання (побутову
техніку, житло) за допомогою кредитно-фінансових установ, в основному, в особі банків,
замість того, щоб накопичувати кошти на їх придбання. З одного боку, банки залучають
нових клієнтів, збільшують свій дохід, підвищуючи прибуток, а, отже, й ефективність
діяльності. З іншого ж боку, зменшується обсяг коштів населення, які залучаються і
формують ресурсну базу банків[11].
Якщо розглядати такі тенденції в довгостроковому періоді, спостерігається така
ситуація: при зростанні довгострокового кредитування відбувається пропорційне зниження
заощаджень населення в кредитно-фінансових установах, що зменшує їхню ресурсну базу.
Зниження ресурсної бази банків спричинює збільшення відсоткових ставок за кредитами і,
отже, за депозитами навіть в умовах конкуренції, це призведе до банкрутства дрібних банків
і втрати довіри з боку населення до кредитно-фінансових інститутів[12]. Активізацію
107
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
населення на ринку кредитних послуг можна пояснити незначним, але стабільним приростом
реальних доходів. У наступному 2005 р. спостерігалося збільшення обсягу заощаджень
населення України — практично всі наявні засоби, що залишилися після споживання,
спрямовувалися на заощадження, що, поза сумнівом, є позитивною тенденцією. Подібна
ситуація спричиняє два негативні моменти. По-перше, банки будуть змушені підвищити
рівень відсоткових ставок, що зробить кредити менш доступними для суб'єктів
господарювання і фізичних осіб. Крім того в умовах політичної та економічної
нестабільності підвищуються ризики кредитної діяльності.
Таблиця 1
Розміщення грошової маси в Україні в 2002-2006 рр. (на кінець періоду), млн. грн.*
2002 2003 2004 2005 2006 Темп росту
2006 р. в % до
2002 р.
Грошова маса всього
(M3)*
64870 95043 125801 194071 261063 402,4
Гроші поза банками
(М0)*
26434 33119 42345 60231 74984 283,7
Кошти фізичних
осіб*
45771 65548 83996 133522 185264 404,8
У тому числі:
- заощадження*
- готівка*
19337
26434
32429
33119
41652
42345
73291
60231
110280
74984
570,3
283,7
Частка заощаджень у
грошових коштах
(М3), % **
70,6 69,0 66,8 68,8 70,9 100,4
Частка заощаджень у
коштах фізичних
осіб, % **
42,2 49,5 49,6 54,9 59,5 141,0
Частка готівки у
коштах фізичних
осіб, % **
57,8 50,5 50,4 45,1 40,5 70,0
* - дані Національного банку України [www.bank.gov.ua]
** - самостійні розрахунки
По-друге, необхідність приведення до оптимального співвідношення депозитних і
кредитних ставок в банківській системі може призвести до зниження обсягів заощаджень
населення в національній та іноземній валютах. Наведені негативні моменти можуть знизити
стимули до інвестиційної спрямованості в діяльності банків і в цілому ліквідність
банківської системи. Отже, необхідне детальніше дослідження динаміки і тенденцій змін не
тільки заощаджень населення, але і залишку від доходів з вирахуванням витрат і заощаджень
для прогнозу макроекономічної ситуації в цілях оптимізації фінансування випереджаючого
розвитку економіки України. Також важливим аспектом є те, що незважаючи на значну роль
банківської системи в інвестиційному процесі, практично загальновизнано, що кредитний
механізм є недостатньо пристосованим до фінансування «нових» галузей. Відсутність
ключового елемента моніторингу — „знання бізнесу клієнта”, його „кредитної історії”,
змушують банківську систему скоріше утримуватись від кредитування, ніж надавати
кредити на здійснення ризикованих інноваційних проектів. Натомість фінансові системи, у
яких провідне місце займають небанківські механізми і не спостерігається значної
концентрації власності на акції (так звані ринкові фінансові системи), можуть забезпечувати
фінансування витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки та у людський
капітал у порівняно більших обсягах, ніж фінансові системи банківського типу. Також
108
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
важливим завданням для держави є забезпечення передумов та ефективного механізму
залучення коштів, що становлять потенціал заощаджень населення в банківську і пара
банківську системи, для забезпечення оптимальних шляхів їх трансформації в інвестиції. В
умовах високого рівня зовнішнього боргу наша держава має звернути увагу на внутрішнє
джерело інвестицій — заощадження населення.
Висновки. Державна інвестиційна політика повинна спиратися на заходи щодо
підвищення рівня доходів населення, індексування їх відповідно до рівня інфляції згідно з
чинним законодавством, орієнтуватись на збільшення схильності до заощаджень та
акумуляції тимчасово вільних грошових ресурсів населення на потреби інвестування.
Основними завданнями держави є проведення податкової реформи у сфері формування
доходів та стимулювання заощаджень населення, зниження податкового навантаження
шляхом скорочення переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), зменшення
податкового навантаження на фонд оплати праці для формування солідарних соціальних
фондів та перехід до формування персоніфікованих фондів, а також зменшення ставок
прибуткового податку. Ці заходи мають сприяти легалізації доходів громадян та залученню
їх у сферу інвестиційної діяльності. Сьогодні для підвищення довіри населення до банків
слід створити надійну систему захисту заощаджень. Законодавством України про банківську
діяльність передбачено захист шляхом страхування депозитів і створення відповідного
фонду для забезпечення стабільності банківської системи, однак активність НБУ у цьому
напрямку досить низька. Тому, на нашу думку, залишається актуальним створення
ефективного механізму страхування вкладів з метою захисту депозитів населення та
мінімізації втрат суспільства через їх банкрутство. Значення ефективної системи страхування
депозитів в економіці будь-якої країни надзвичайно важливе. Як свідчить світовий досвід,
гарантування вкладів населення має подвійне призначення: на мікрорівні захищати
вкладників, на макрорівні - мінімізувати негативний вплив банківських ризиків і сприяти
зміцненню довіри до банків та банківської системи в цілому.
Список використаних джерел
1. Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002—2010 роки. — Постанова
Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. №1801.
2. Доходи та заощадження в перехідній економіці України / За ред, С. Панчишина та
М. Савлука. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. — 406 с.
3. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України. — Київ: Наукова
думка, 2004. — 317 с.
4. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад.
НАН України В.М. Гейця. — К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.
5. Національні заощадження та економічне зростання / Інститут економічного
прогнозування; за ред. д.е.н. Б.Є.Кваснюка. — К.: "МП Леся", 2000. — 304 с.
6. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. — К.: Таксон, 2004.
— 348 с.
7. Шевчук В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика. — Львів: Каменяр, 2003. —
719 с.
8. Витрати і ресурси домогосподарств України за 9 місяців 2007 року (за даними
вибіркового обстеження умов життя домогосподарств) [Електронний ресурс]: Режим
доступу:// www.ukrstat.gov.ua
9. Lewis A. W. The Theory of Economic Growth. - London: Alien and Unwin, 1955.
10. Дмитренко М. Ощадно-кредитна система у контексті формування в Україні
власної інвестиційно-інноваційної політики // Вісник НБУ. – 2006. - №1.
11. Ватаманюк М.М. Потребительское поведение домохозяйств в условиях переходной
экономики // Финансы Украины. – 2004. - № 12.
12. Кузнєцова А., Карпа Я. Банківський сектор України як джерело фінансово-
інноваційної діяльності // Вісник НБУ. – 2004. - № 3.
|
|
|
